Трегуб Геннадій Володимирович

Дата народження:

18.02.1980

Дата загибелі:

10.12.2022 (42 роки)

Місце народження:

Україна, Херсонська область, Бериславський район, Мала Олександрівка

Місце проживання:

Україна, Херсон

Місце загибелі:

Україна, Одеса

Місце поховання:

Україна, Херсонська область, Бериславський район, Мала Олександрівка

Військова служба:

128ОГШбр Артилерійський дивізіон Старший сержант

Позивний:

Сармат

Нагороди, відзнаки:

Посмертно орден " За мужність " III ступеня

Геннадій Володимирович, Старший сержант 1- ї батареї протитанкових ракет протитанкового артилерійського дивізіону 128 ОГШБр. Люблячий чоловік. Батько двох донечок. Патріот: - Хто, як не я, захистить мою сім'ю та країну! - казав він. Геннадій був працьовитий, з золотими руками, завжди на позитиві, веселий, щирий, відкритий, душа компанії. Тримав себе у формі. Де тільки бачив турник чи брусья, завжди чіплявся на них,щоб попідтягуватись. Обожнював свою сім'ю, кожну вільну хвилинку приділяв їй. Любив життя, подорожі, гори. Був великим кофеманом, не уявляв свого ранку без філіжанки кави, а більш за все йому подобалось з дружиною смакувати тією кавою десь на природі.

Нам його дуже не вистачає, його жартів, посмішки.....

Меншій донечці було 5 років як не стало батька. Я їй сказала що тепер наш татко на небі , і вона якось у мене запитала:

- Мамо, а на небі є зв'язок?

- Чому питаєш?

- Щоб таткові зателефонувати, я так скучила за ним......

Минуло вже більше двох років. Вона і зараз його згадує. Роблячи якусь поробку, у неї не виходило, вона почала плакати. Підійшла до мене і каже:

- Я так хочу обійняти татка, щоб він ожив і допоміг мені це зробити....

Бо вона в свої 7 років все ще пам'ятає, як будучи маленькою він їй допомогав, грався з нею.....

Наш Герой! Ти назавжди в наших серцях. Любимо....Пам'ятаємо...

Геннадій народився у селі Мала Олександрівка Великоолександрівського району Херсонської області 18 лютого 1980р. Був молодшим сином у сім'ї. З юних років цікавився автомобільною технікою, після закінчення школи вже мав водійське посвідчення. У 1998р проходив строкову службу у в/ч 3767 м.Миколаєва.

У 2021р їде до Херсону здобуває професію 'Слюсар з ремонту автомобілів'. Згодом - водія вантажівки.. Залишається у місті, живе, працює.

У 2015 році під час АТО був мобілізований до 56 бр 21 батальйону Сармат у розвідку. Брав участь у бойових діях у Донецькій області у складі ОТУ "Маріуполь". За що був нагороджений медаллю за "Оборону Маріуполя".

Після демобілізації у серпні 2016 року, не знайшовши для себе місце у цивільному житті, повертається до служби. Шукав Герой себе у різних частинах з різними напрямками. Це був і Херсонський прикордонний загін, і 79 ОДШБР. За ці роки чоловік прикипів до військової справи. До службових обов'язків ставився сумлінно. В якій би частині не служив, завжди був авторитетом.

У 2019 році вибором стала 128 ОГШбр. Підписує контракт з в/ч 1556. Проходить фахову підготовку з ВОС 139 'Протитанкові ракетні комплекси'. Служить в артилерійськогому дивізіоні командиром відділення.

У 2021 році заочно закінчив навчання в Херсонській філії Національного Університету Кораблебудування ім.Адмірала Макарова. Здобуває кваліфікацію бакалавр, за спеціальністю 'Підприємництво торгівля та біржова діяльність'.

На момент повномасштабного вторгнення рф на території України чоловік був дома. Не роздумуючи, збирає сім'ю і вивозить в безпечне місце, сам повертається до 128ОГШбр.

14 листопада 2022р по близу н.п. Снігурівка під час виконання бойового завдання отримує травми. Був госпіталізований до шпиталю м.Одеса, де три тижні боровся за життя, але нажаль дива не стало, 10.12.22 р серце Воїна перестало битися.

Похований Герой у рідному селі.

Посмертно нагороджений: