Борис Володимир Леонідович

Борис Володимир Леонідович народився 9 грудня 1971 року. Отримавши у 1989 році атестат про повну загальну середню освіту вступив на навчання до Міського професійно-технічного училища №6 м. Луцька (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). Закінчив навчання у 1990 році, отримавши диплом за професією слюсаря механоскладальних робіт. Після навчання працював за професією, а потім був призваний на службу в армію.

Страшна війна розв’язана росією забирає життя наших захисників на полі бою і в лікарнях, де вони помирають від отриманих тяжких поранень.

Ще зовсім недавно життєрадісний, добрий та працелюбивий чоловік був зі своєю родиною, будував плани на своє подальше життя… Але все обірвалось в один момент, до якого привела страшна, кровожерна війна, розв’язана рашистськими нелюдами проти нашого народу. Тепер він на небесах і звідти боронить свою країну, свою сім’ю, своїх рідних.

14 листопада перестало битися серце 51-річного захисника України Бориса Володимира Леонідовича, жителя смт Мар’янівка, який отримав поранення, захищаючи Батьківщину, в районі населеного пункту Петропавлівка Куп’янського району Харківської області [2].

15 листопада жителі громади навколішки, з прапорами і з встеленою квітами дорогою зустріли кортеж з тілом Героя [3].

Похорон відбувся 16 листопада 2023 року. Мама, дружина, син, родичі, друзі, однокласники, сусіди, односельчани, бойові побратими попрощались з Володимиром Борисом, який пішов разом із сином захищати Україну 25 лютого 2022 року, та помер від важкого осколкового поранення в населеному пункті Петропавлівка Куп’янського району, захищаючи нашу Батьківщину від російського агресора. 9 грудня йому мало виповнитися 52 роки. У Героя залишилася мама, дружина і син [4].

Для сина був не лише хорошим батьком, а був другом і порадником. Не існувало напевно таких питань, на які б Володимир не міг дати відповідь. Для нього сім'я була не першому місці. Як тяжко мамі хоронити свою кровинку. Вона ніколи не почує голос сина. Він залишиться тільки в її пам'яті молодий і красивий.

Для дружини був справжнім господарем. Все у господарстві зроблено з любов'ю його руками. Слова: “Все буде добре!” - назавжди залишиться у пам'яті дружини.

Останній спочинок знайшов Володимир на місцевому кладовищі. Тепер він навіки з небесною вартою, йому навіки 51.

Біль огортає серця народу, рани кровоточать.. Ми ніколи не забудемо лиха, що принесла клята росія на нашу землю..

Вічна пам'ять Герою. Герої не вмирають.