Яворський Микола

Кажуть, кожній людині призначено в житті нести свій особливий хрест, який тільки їй під силу.

Микола Яворський, мій дядько і хрещений батько, татів брат, прийшов у цей світ 9 грудня 1982 року. Народився у с. Поворськ Ковельського району у сім’ї Василя та Євгенії Яворських. Микола ріс хлопчиком спокійним, щирим, доброзичливим. Був добрим і лагідним, рвав польові квіти і дарував їх мамі.

1 вересня 1989 року Микола почав навчатися в Поворській середній школі. В школі був старанним, але навчання давалося важко. А от фізичну працю завжди радо виконував і у школі, і багато допомагав батькам удома.

Але більш за все він любив спорт. Це був його окремий світ, його найбільше захоплення, особливо футбол. Мав багато нагород за спортивні досягнення.

У 2000 році Микола Яворський закінчив 11 клас. Після закінчення школи залишився вдома.

У травні 2001 року був призваний на службу у Збройні сили України. Проходив її у Львові, потім – у Рівному. Брав участь у параді в честь Дня незалежності України в Києві у 2002 році. Відзначений Подякою Міністерства внутрішніх справ України та нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу» ІІ та І ступенів (2002), відомчою заохочувальною відзнакою МВС України медаллю «10 років внутрішнім військам України» (2002).

Восени 2002 року демобілізувався, влаштувався на роботу в Луцькому СІЗО. Після навчання у м. Дніпродзержинську йому було присвоєно звання «прапорщик».

У 2005 році був переведений на роботу у Ковельську виправну колонію. У 2013 році старший прапорщик Микола Яворський був нагороджений медаллю «10 років сумлінної служби».

Одружився у 28-річному віці з медсестрою Поворської туберкульозної лікарні Любов’ю Сидорук. Придбали хату в центрі села, облаштували добротний будинок. Допомагали рідні та друзі, а більшість робіт виконував сам. Дуже тішився, коли один за одним народилися сини – Олег у 2012 р., а Ярослав – у 2014.

З 2014 року почав працювати у місцевій військовій частині, яка обслуговувала Поворський авіаційний полігон. Доводилося виконувати багато господарських, ремонтних, будівельних робіт. У Миколи завжди був принцип: як не я, то хто?

Намагався не гаяти жодної хвилинки. Мав загострене відчуття справедливості. Не стояв осторонь чужої біди. А ще був глибоко віруючою людиною. Кожен день розпочинав молитвою. Ходив до храму, дотримувався релігійних обрядів та постів.

Вів здоровий спосіб життя. Далі займався улюбленим футболом, щоранку обливався холодною водою.

У січні 2015 року підписав контракт і вступив на військову службу. Спочатку був відправлений на Рівненський полігон, а звідти – в Дубляни, де навчався на мінометника.

Того ж року в складі 14-ї окремої механізованої бригади м. Володимир як старший сержант – командир міномету, командир мінометної батареї - був відправлений для особливо важливих завдань у зону АТО. Це сталося 9 грудня – саме у тридцять четвертий день народження. А далі була Луганська область і передова.

16 березня 2017 року Микола Яворський загинув під час мінометного обстрілу в с. Лобачеве Новоайдарівського району Луганської області. За особисту мужність у відстоюванні державності України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Похований у рідному селі Поворськ на Волині.

8 травня 2018 року на фасаді будівлі ОЗСО «Поворський ліцей» відкрили Меморіальну дошку на честь загиблого на війні випускника.

9 липня того ж року на території військової частини с. Поворськ встановлено пам’ятний знак.

Мій дядько Микола належав до тих людей, які не вміють робити будь-що абияк. Дуже поспішав жити і працювати, немовби відчував, що вік йому відведено такий короткий.

Матеріали підготували:

Яворський Антон, учень 9-Б класу, вихованець гуртка «Історичне краєзнавство" Опорного закладу загальної середньої освіти «Поворський ліцей Поворської сільської ради Волинської області»

Науковий керівник: Самчук Л.В., завідувачка «Поворського історичного музею»; керівник гуртка «Історичне краєзнавство» Опорного закладу загальної середньої освіти «Поворський ліцей Поворської сільської ради Волинської області»