Вороняк Віктор Русланович

Дата народження:

06.01.1999

Дата загибелі:

31.12.2022 (23 роки)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Луцький район, Шклинь

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Бахмутський район, Бахмут

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Луцький район, Шклинь

Військова служба:

63-тя окрема механізована бригада

Позивний:

Каркарон

Волинянин Вороняк Віктор Русланович – молодість , загублена війною.

Солдат військової служби по мобілізації Віктор Русланович Вороняк народився в день перед Різдвом, 6 січня 1999 року в с.Шклинь, Луцького району Волинької області. З 2006 по 2014 рік навчався в закладі освіти села Шклинь Луцького району. В 2014 році закінчив 9 клас Шклинського ліцею, здобувши базову середню освіту. У тому ж році вступив до Горохівського фахового коледжу ЛНАУ на спеціальність «Виробництво і переробка продукції рослинництва» (агроном). З шкільної парти полюбив спорт. Під час навчання в ліцеї та коледжі неодноразово брав участь у спортивних змаганнях з волейболу та баскетболу. Закінчив Горохівський фаховий коледж у 2018 році. Деякий час працював на фірмі з виготовлення пластикових вікон та дверей «RikDom» в с.Гірка Полонка. Відповідальний, сумлінний, доброзичливий – так відгукувалися про Віктора колеги по роботі.

2019 року вступив на службу до Національної гвардії України у військову частину м.Одеси. 2020 році закінчив службу і повернувся на роботу у фірму «RikDom».

З перших днів повномасштабної агресії російської федерації проти України став на захист рідної землі. 26 лютого 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ Ківерцівським військовим комісаріатом. Проходив службу по мобілізації в 63 ОМБР, 107 батальйон, 2 рота, військова частина А3719. Свій військовий шлях розпочинав із захисту кордонів нашої держави на Любешівщині. Віктор Вороняк перебував у найгарячіших точках на сході України та мужньо боронив нашу країну від окупантів. З квітня 2022 року був учасником бойових дій у Миколаївщині та Херсонщині. Перебуваючи у відпустці в жовтні 2022 року в рідному селі Шклинь, сповнений оптимізму та віри в Перемогу, хоробрий захисник повернувся на фронт. Разом з побратимами допомагав ліквідовувати наслідки окупації у звільненому Херсоні в листопаді 2022 року.

З початку грудня 2022 року Віктор самовіддано захищав незламну фортецю Бахмут, щоразу наражаючи своє життя на небезпеку. Вірний військовій присязі Віктор Вороняк загинув внаслідок важких поранень 31 грудня 2022 року в результаті штурму ворожими підрозділами позицій ЗСУ, та ворожого артилерійського обстрілу в східній околиці міста Бахмут Донецької області, при здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. Смерть солдата Вороняка В.Р. пов’язана із виконанням обов’язків військової служби та захистом батьківщини.

Сім’я отримала страшну звістку про загибель сина, брата, онука у день його народження 6 січня 2023 року. Сповнене мрій , задумів молоде життя обірвалося назавжди. Життєрадісний, щирий, добрий, завжди готовий підтримати та прийти на допомогу. Таким пам’ятають його однокласники, друзі, знайомі, сусіди. Він був люблячим сином, хорошим братом, турботливим онуком та хоробрим, мужнім воїном, справжнім патріотом України.

Поховали Віктора на кладовищі с.Шклинь Луцького району Волинської області. Віддаючи шану полеглому побратиму , бійці 63 ОМБР низько вклонились його пам’яті на могилі в квітні 2023 року.

Вірш в пам'ять про Віктора Вороняка

Автор Юлія Крупецька

Ніч була не святкова. І гасли вогні на ялинці.
Заступав новий рік, та якось не хотілось вина.
Як злодюжка якась, що блукає завжди наодинці,
Підкрадалась в думки дуже зла і важка новина.

Проганяли її, як набридливу чорну ворону.
Наливали думки трохи штучною радістю свят.
Хлопці з фронту казали: " Нема вже...Нема Каркарона..."
"Замовчіть! Замовчіть!" - бив у скронях то морок, то град.

Треба добре слова в словниках невідомих шукати,
Щоб вони пасували отим материнським ночам.
Щоб вони описали, як тяжко чекала мати.
І як страшно носити ту ношу батьківським плечам.

Смерть повзла і повзла. Крізь щілини. І дихала в спину.
Потім стала, як гостя, на той, найрідніший поріг:
"Співчуваєм. Ваш син... героїчно на фронті загинув..
Співчуваєм. Ваш син новорічної ночі поліг."

Я шукала ті фрази . Я довго шукала ті фрази,
Щоб історію ту дописати, що скінчена вже.
Не знайшла ні словечка. Ні букви, ні звуку ні разу...
...Хай всіх хлопчиків наших на фронті Господь береже...

Віктор Вороняк, Волинь, назавжди 23..

Вірш в пам'ять про Віктора Вороняка на півроку після смерті

Автор Соломія Українець

МИ ЗГАДУЄМ ЩОДНЯ ПРО ТЕБЕ...

Я свою смерть зустрів посеред бою, коли від болю очі закривав. Вона стояла чорна наді мною і чорний ворон поруч десь кричав...
Мами молитву чув і бачив очі. Сльоза котилась в неї по щоці.
- Сина живого обійняти хочу! - свій хрестик затиснула в кулаці.
А я вже Ангелом стояв посеред хати, де виріс і життя своє прожив. Бог бачив, не хотілось помирати, та смерть свою у Бахмуті зустрів..

.........................................

Ніхто не вірить, що тебе нема. Рідних назавжди важко відпустити.
Брат номер твій ще досі набирає. Сестра виходить до воріт, зустріти.

Бабусі моляться за душу твою в храмі. Ставлять тобі свічки
За Упокій. Але болить найбільше тату й мамі,
для нас синочку, досі ти живий.

Немає дня, аби я не згадала. З братиком - близнюком ти підростав. Бабусі бавили, казки для вас читали. Ти сто питань в хвилину задавав.

В школі, як всі, але завжди старався. Батькові вдома все допомагав. Веселий, жвавий і спортом займався, участь в змаганнях ти не раз приймав.

Підріс, в дома почав допомагати.
По господарстві всю роботу знав. Вмів сіяти, косити і орати.
До техніки він хист великий мав...

Був патріот. Любив свою державу. Багато друзів - вірних, щирих мав. Із волонтерами знаходив спільну справу. Легких стежок в житті він не шукав...

Здобув освіту.

Як всі працював. Успішним, не багатим, хотів стати. Прийшла пора - і він присягу склав. Служив у війську син і був солдатом ..

Скринь золота і славине хотів. Любив і поважав свою родину.

По совісті завжди, по правді жив. Понад усе любив він Україну...

Війна зламала сину крил політ. Життя його навіки вкоротила. Один із перших він пішов на Схід, де в полум'ї рідна земля горіла..