Осадчук Петро Петрович

Петро Осадчук – Герой, що житиме вічно

Ще зовсім недавно всі ми жили під мирним небом, зустрічали світанки, слухали спів пташок, раділи життю. У 2014 році все змінилось. Вісім довгих років на сході України точилися бойові дії. Майже кожну українську родину торкнулось полум’я військових дій на території держави. Але зима 2022 року змінила все ще кардинальніше.

Одним із захисників України був наш односельчанин Петро Петрович Осадчук, який народився, виріс і жив у селі Стобихівка. Народився Герой 9 травня 1975 року. Навчався в школі, закінчив Луківське ПТУ, здобув професію тракториста. Пройшов службу в армії, в ракетних військах стратегічного призначення. Після строкової служби працював разом з батьком та ще трьома братами в місцевому радгоспі, у вільний час любив готувати.

У 1998 році одружився, в 1999 році народилась донька Галина, а в 2001-му - син Сергій. Петро Петрович став працювати у селі завклубом. Вивчав українські традиції,любив народні пісні. Саме тоді, в березні 2015 року, отримав повістку. На службі познайомився з багатьма людьми, знайшов справжніх друзів, побратимів по службі. Петро сам був гарним, надійним, безвідмовним другом. Завжди був веселий, жартівливий, любив співати, радів життю.

Події, які відбувалися з 24 лютого вразили всіх. Війна набирала обертів. Не зміг залишитися осторонь наш земляк, зі зброєю в руках пішов захищати рідну землю. Востаннє в телефонній розмові з матір’ю, яка вітала з днем народження уже 10 травня, казав: «Мамо, все буде добре!». Та материнське серце відчувало сум у голосі. 14 травня 2022 року в районі міста Гуляйполе Запорізької області загинув як Герой, до останньої миті виконуючи свій військовий обов’язок. Йому назавжди 51 рік.

На кладовище провести в останню путь прийшло дуже багато людей. «Я не вірю, що тебе вже немає! Тебе забрала війна, клята війна... Нехай вже тому буде кінець. Нехай не вмирають невинні люди, нехай не страждають невинні...» - плакала згорьована мати. У скорботі схилили голови дружина і діти.

Минув рік з дня загибелі воїна. На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини - велике випробування. Нехай опіка Всевишнього та наші молитви полегшать гіркоту втрати і родинне горе. Життя людини є безцінним, душа - безсмертна, а память про Героя - вічна!

Добра, світла память про тебе, Герою, і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться в наших серцях. Вічна память захиснику України!

Матеріали підготували:

Сухацька Богдана Богданівна, учениця 9 класу гімназії с. Стобихівка Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області

Науковий керівник: Осадчук Світлана Іванівна, вчитель української мови та літератури гімназії с. Стобихівка Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області.