Пугач Ігор Володимирович

Волинянин Ігор Пугар – Захисник України

Війна… Вона навічно закарбується у пам’яті тих родин, чиї сини, чоловіки, батьки віддали найбільшу ціну – своє життя. Не хочеться вірити у те, що більше ніколи не повернуться до рідних домівок сотні кращих синів України. Одним із захисників, чий життєпис потребує уваги, є Пугач Ігор Володимирович – солдат в/ч А2331, який загинув, перебуваючи у полоні, біля Старобешево Донецької області, опізнаний за результатами ДНК.

Народився Ігор 16 травня 1978 року в селі Осмиловичі Іваничівського району Волинської області. В сім'ї було ще троє дівчаток. Ігор – наймолодший серед дітей.

У 1985 році хлопець пішов у 1 клас на той час ще восьмирічної школи села Стара Лішня. Був сумлінним і старанним учнем. У цій школі навчався до         11 класу.

Після закінчення закладу юнак був призваний до лав Збройних Сил України. У 1996-1998 рр. відбував військову службу у м. Бердичів.

Ігор повернувся додому та протягом 1999 - 2004 рр. навчався в Тернопільському національному економічному університеті на факультеті менеджер зовнішньо-економічної діяльності. По закінченню закладу працював менеджером з виробничих питань у підприємця Матюхіна І. О. Пізніше чоловік займався іншою діяльністю.

11 квітня 2014 року Пугач Ігор був мобілізований до Збройних Сил України. Протягом квітня - травня перебував на військових навчаннях у м. Рівне. Згодом його направили у Донецьку область в м. Красноармійськ. Після подій під Волновахою 29 квітня перевели в Луганську область, а у середині травня – в Миколаївську область у центр підготовки військових частин та підрозділів «Широкий Лан». З 22 червня по 29 липня проходив службу у Лисичанську, Сєвєродонецьку та Рубіжному.

30 липня 2014 року наш захисник прийшов у відпустку, в якій перебував до 14 серпня. Після коротких двох тижнів він знову повернувся у свою частину.

14 серпня Ігор був направлений у село Дзеркальне Амвросіївського району Донецької області. 24 серпня – перший обстріл, після якого 51-шу окрему механізовану бригаду було кинуто на прорив.

Його дружина пам’ятає, як 25 серпня 2014 року о 8 годині ранку Ігор зателефонував додому і сказав, що у нього все добре. Це був останній дзвінок… Чоловік зник. Довгий час рідні вели активні пошуки Ігоря та вірили, що він живий.

Проте 2 лютого 2015 року – перший збіг ДНК, 6 березня – друге підтвердження. Сумніви розвіялися після ідентифікації тіла загиблого. 

Перепоховали Ігоря Володимировича у рідному селі Осмиловичі Іваничівського району 20 березня 2015 року. 

Указом Президента України № 436 від 17 липня 2015 року за особисту мужність та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Пугача Ігоря Володимировича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

Перед органами державної влади та місцевого самоврядування, суспільством стоїть завдання належним чином вшанувати пам'ять захисників, які загинули у боротьбі за незалежність і свободу України.

Матеріали підготували:

Никипорук Марта, учениця 8 класу Старолішнянської гімназії Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області

Науковий керівник: Никипорук Людмила Андріївна, вчитель української мови і літератури Старолішнянської гімназії Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області