Сак Богдан Анатолійович

Богдан – це не просто людина, це не просто громадянин нашої країни, це хоробрий воїн, який боронив нашу країну від окупанта.

Народився Сак Богдан Анатолійович 25 січня 1990 року в селі Мирків, Горохівського району, Волинської області. Закінчив місцеву Мирківську загальноосвітню школу I-II ступеня в 2005 році. Повну середню освіту здобув у Підберезівській загальноосвітній школі I-III ступеня, яку закінчив у 2007 році . У 2008 році закінчив державний професійно-технічний навчальний заклад «Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури», здобув професію штукатура; лицювальника-плиточника. У 2010 році , у цьому ж навчальному закладі, отримав диплом за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд» і здобув кваліфікацію техніка-будівельника. У 2012 році закінчив Луцький національний технічний університет і отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Будівництво», здобув кваліфікацію бакалавра будівництва.

Почав їздити на роботу до Польщі у 2014 році. У 2019 році працював у Волинській мостобудівельній компанії. Згодом, знову їздив на роботу до Польщі.

Одружився у 2012 році. Дружина – Сак Марія Анатоліївна, двоє синів – Сак Тимофій Богданович (2013 року народження) і Сак Захарій Богданович (2014 року народження). Сім'я купляє будинок у селі Лемешів і переїжджає сюди жити. Діти навчаються у місцевій школі.

Сак Богдан був мобілізований на військову службу 1 липня 2022 року. З цього часу проходив вишкіл у військовій частині А 3211 в селі Старичі, Яворівського району, Львівської області. Від 11 серпня 2022 року був призначений на посаду водія 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, військової частини А 4583. 22 серпня 2022 року прибув у місто Біла Церква, в частину А 2168. Брав участь у бойових діях в районі Курахове – Вугледар.

Солдат по мобілізації, Сак Богдан Анатолійович, навідник 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, 01.07.2022 року призваний на військову службу по мобілізації першим відділом Луцького РТЦК та СП Волинської області, 27.01.2023 року загинув від отриманих поранень несумісних з життям в результаті здійснення противником артилерійського обстрілу позицій підрозділу поблизу населеного пункту Вугледар, Волноваського району, Донецької області. Герой загинув в результаті бойових дій під час захисту Батьківщини.

Поховали Богдана Сака 3 лютого у рідному селі Мирків.

Спогади про воїна

Звичайно, у всіх нас був шок від страшної звістки. Богдан був дуже світлим, добрим та щирим хлопчиком. Ніколи не забуду його милу дитячу усмішку, якою він ніби осяював клас. У моїй пам’яті спливає його завжди спокійне обличчя, чудові очі – повні задуми. Він був надійною, розумною, небагатослівною дитиною, любив своїх однокласників, поважав вчителів, завжди прагнув спілкування. Богдан був готовий прийти на допомогу будь-якої миті. І, напевне, ця його риса з віком розвинулася в ньому найбільше. Адже він виріс мужнім та відважним мужчиною, справжнім патріотом своєї країни. 

Так мало Богдан прожив, але так багато встиг: встиг створити чудову сім’ю, встиг стати Героєм, який завжди з нами тут, на Землі. Він - не загинув, він лише тихенько-тихенько спить… Наш ангел-охоронець. Вічна пам'ять Герою...

І.Я.Сайкевич, перша вчителька.

Кажуть, що у кожної епохи свої герої. Мій учень, Сак Богдан, став Героєм нашого часу. На превеликий жаль, він загинув, захищаючи нашу Україну, захищаючи кожного з нас. Богданчик був напрочуд щирим, врівноваженим, толерантним учнем. Був розумним, добре вчився, навіть не докладаючи великих зусиль. У нього було багато друзів. Мені здається, що він навіть не вмів ображатися, бо сам ніколи нікого не ображав. Я пам’ятаю Богдана життєрадісним, добрим хлопчиком. А коли зустріла його під час відпустки із зони бойових дій, то це вже був дійсно дорослий чоловік, який по-іншому дивився на світ. Це була світла і добра людина. Міг би ще жити і жити. Ще стільки залишилось нереалізованих планів…

Я дякую долі, що мала такого учня. Богдан назавжди залишиться у моїй пам‘яті. З великим жалем говорю про нього в минулому часі.

Р.С.Ярема, вчителька історії Мирківської гімназії.

Словами не можна передати весь біль і печаль. Богдан був щирим, добрим, спокійним учнем. Мав багато друзів. Завжди охоче приймав участь у всіх справах класу. Таким світлим, мудрим і працьовитим залишався і в дорослому житті. Але клята війна зупинила його земний шлях, забрала від маленьких дітей, молодої дружини, сестри, брата. Не можна знайти слів, бо їх немає, які б могли втішити родину. Хоч Богдан пішов у засвіти дуже молодий, проте залишив після себе гарний слід: двох гарних синів, добрі справи і вчинки, мудрі поради, виконаний обов’язок перед Батьківщиною, який гідний найвищої нагороди. Така світла і добра людина буде із неба допомагати рідним і радіти за них.
Світла пам'ять Герою!

С. М. Юхимчук, класний керівник.

Гірка звістка увірвалася до кожного з нас. У боях за Україну загинув наш однокласник Сак Богдан. Це повідомлення важко поранило наші серця. В пам’яті оживають шкільні моменти: як всі разом були у директора, списували один в одного, брали участь у спортивних змаганнях, весело загрібали листя у саду, раділи миттям шкільних років… Без сумніву, всі, хто знав Богдана, запам’ятають його тим світлим, щирим, добрим хлопцем. Він завжди приходив на допомогу, з шаною відносився до людей, любив життя і мав мрії… Нажаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати, адже смерть – велике випробування. В цей гіркий час поділяємо горе родини, схиляємо голови в глибокій скорботі. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину і кожного з нас!

Іванна Бачинська, однокласниця.