Волошенюк Дмитро Васильович

Дмитро Васильович Волошенюк народився 29 жовтня 1995 року на Херсонщині. Там минуло його дитинство. Проте міцним корінням приріс до малої батьківщини його батьків – села Нуйно Сошичненської громади. Щороку приїжджав сюди до родичів, мав багато друзів та знайомих саме на Поліссі. Казав, що ніде так йому не подобається, як на Волині. Здобув професію агронома. Дуже любив подорожувати. Побував у кількох країнах світу. Щоразу,  коли повертався із довгих подорожей, заїжджав на Херсонщину, щоб провідати батьків. А серце вабило на Полісся. І Дмитро відразу їхав - йому подобалися тутешні села та особливо озера. Мріяв одружитися і жити в Нуйно. Коли розпочалася повномасштабна війна, перебував за кордоном на заробітках. Однак все покинув й прибув до ТЦК та СП (військкомату) у Запоріжжі. Від початку березня як стрілець-санітар проходив службу в лавах 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар».

Горів Україною, жив Україною і життя віддав за неї. Був нагородженим Нагрудним знаком «За зразкову службу» у листопаді 2022 року та Орденом «За мужність» ІІІ ступеня у квітні 2023 року. На жаль, посмертно. Помер 23 червня 2022 року на 27-му році життя під час запеклих боїв з рашистами на Донеччині внаслідок вибухової травми. Батьки та сестра не змогли зустріти Героя, адже перебували у ворожій окупації. Тіло Дмитра Васильовича прийняла волинська земля. В останню путь його проводжали сотні земляків з усіма почестями. Він запалив свічу пам′яті у милому його серцю Нуйно. І вона горітиме вічно. Адже душа його залишилася тут назавжди. Так, як він хотів.