Омелянчук Михайло Михайлович

Майбутній герой народився 29 грудня 1983 року в селі Нова Вижва Старовижівського району. Дяв’ятирічку закінчив у місцевій школі, в 10-11 класах навчався у Старовижівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня, яку закінчив у 2001 році. Згодом Михайло вступив до вищого професійного училища № 52 м. Львова. Відбув строкову службу в армії. Після проходження служби працював на ЖД вокзалі у м. Ковелі стрілочником. У 2007 році став працівником філії «Старовижівського автодору». Там працював сім років, а потім звільнився.

З 2014 року почав їздити закордон, працював будівельником у Литві.

Війна застала Михайла у Києві на будівництві. Перші ранкові вибухи розбудили всіх. "Хлопці, це війна, збираємось додому" - сказав Михайло. Машиною цілий день добирались до рідного села на Волині - Нова Вижва. Так згадує той день матір нашого Героя Ольга Іванівна [2].

З 26 лютого 2022 року вступив до лав ЗСУ. Був у 14 бригаді ОБМР, перший стрілецький батальйон, друга рота, кулеметний взвод військова частина А1008.

Михайло з 16.06.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та захисту населення. Перебував у таких населених пунктах Донецької області: Васюківка, Виїмка, Соледар, Білокузьмівка.

Під час захисту Батьківщини при виконанні бойових завдань і відсічі стримування збройної агресії російської федерації проти України 28 липня 2022 року отримав акубаротравму, рятуючи побратимів. Мати, Ольга Іванівна, згадує: «Не признався, що був поранений, по телефону казав, що все добре». За цей вчинок отримав нагороду «За хоробрість в бою».

З часом частину, де служив Михайло, перевели у Харківську область. Дислокувалися в таких населених пунктах: Іванівське, Кам’яна-Яруга, Куп’янськ, Дворічна, Петропавлівка, Глушівка, Богуславка, Орлянське.

Під час атробстрілу 24 листопада в селі Орлянка Куп’янського району Харківської області, рятуючи побратима, Михайло загинув.

Поховали Михайла 30 листопада в селищі Стара Вижівка. Провести Героя в останню дорогу і віддати йому шану прийшло багато людей: побратими, родина, друзі, знайомі, небайдужі люди.

Михайло був дуже хорошою людиною, завжди посміхався, мав почуття гумору, умів підняти настрій. Він був із тих людей, які завжди приходять на допомогу. Був хорошим чоловіком для дружини Наталії та добрим татом для трьох дітей: Олександра, Анни, Ростислава. Для своєї сім’ї намагався зробити все можливе й неможливе. Мріяв добудувати будинок, щоб із дружиною няньчити внуків.

Вічна пам'ять і слава українському Воїну, який захищав Батьківщину і кожного з нас!

Матеріали підготували:

Рибальченко Софія, учениця 8 класу Старовижівського ліцею Старовижівської селищної ради; Чубара Ангеліна, учениця 6 класу Нововижвівської гімназії Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області.

Наукові керівники: Коваль Оксана Миколаївна, учитель української мови та літератури Старовижівського ліцею Старовижівської селищної ради; Романюк Тамара Григорівна, вчитель історії Нововижвівської гімназії.