Сорочук Микола Васильович

Дата народження:

23.05.1997

Дата загибелі:

22.01.2020 (22 роки)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Луцький район, Чорниж

Місце проживання:

Україна, Волинська область, Луцький район, Лище

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Волноваський район, Водяне

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Луцький район, Гаразджа

Військова служба:

8-й окремий батальйон 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ

Позивний:

Красний

Нагороди, відзнаки:

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), звання «Почесний громадянин Волині» «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові» (посмертно)

Йому тепер назавжди 22…

Жорстока війна забрала життя тисячі українців. Серед них і волинянин, житель села Лище, герой України – Сорочук Микола Васильович. Життєпис цього 22-річного юнака вартий уваги і того, щоб зберегти про нього пам’ять для майбутніх поколінь. Він є прикладом не лише патріотизму, а й прикладом юнака, який боровся за справедливість і хотів кращого життя своїм ненародженим дітям і громадянам своєї країни.

Народився Микола Сорочук 23 травня 1997 в с. Чорниж Маневицького району Волинської області. Згодом, у березні 2000 р., сім’я Сорочуків у складі чотирьох чоловік прибула в с. Лище Луцького району. З 2003 по 2014 рік Микола навчався в Лищенській загальноосвітній школі. Однокласники та вчителі пригадують його допитливість та відчуття справедливості вже в шкільні роки. Також під час навчання Микола брав участь в гуртку художньої самодіяльності.

У 2015 закінчив Луцьке ВПУ будівництва та архітектури, електрозварник та здобув професію зварювальника. Пройшов строкову та контрактну службу в армії. А 22 грудня 2015 р. підписав трирічний контракт та подався проходити службу у взводі снайперів 8 ОГШБ, потім перевівся до взводу вогневої підтримки, працював з АГС. «Красний» – так називали його побратими. Саме це прізвисько закріпилося за Миколою та стало його позивним на лінії вогню. Брав участь у бойових діях поблизу Попасної, Новозванівки, Красногорівки, Мар'їнки, Новотроїцького. На війні втратив бойового товариша (Ростислав Доброшинський загинув 01.08.2017 р. біля Новозванівки).

Повернувшись з фронту у січні 2019, працював зварником на підприємстві холдингу «Модерн-Експо». Вступив на заочну форму навчання в Академію рекреаційних технологій і права, на факультет правознавства.

У грудні 2019 року вдруге пішов служити за контрактом у 8-й окремий батальйон 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ.

Сорочук Микола Васильович загинув 22 січня 2020 року удень поблизу села Водяне Волноваського району Донецької області від кулі снайпера на взводному опорному пункті на Маріупольському напрямку. В прес центрі ООС повідомляли про 6 обстрілів за добу, зокрема, після 11:45, в районі смт Талаківка, під прикриттям щільного вогню з ВКК та стрілецької зброї ворог вів снайперські обстріли з напрямку окупованих Пікуз. Після прощання в Маріуполі похований на міському кладовищі Луцька в с. Гаразджа, на Алеї почесних поховань[1]. Загиблий герой був неодруженим, у нього залишилися мати і сестра.

22 січня, у річницю загибелі односельця, в с. Лище відбулося відкриття меморіальної дошки на честь Миколи Сорочука. Її встановили на будівлі його рідної школи. Увічнити таким чином пам’ять про Миколу — ідея його однокласників. Також власним коштом вони виготовили пам’ятний знак.

24 липня 2020 року президент України підписав указ про нагородження старшого солдата Сорочука Миколи Васильовича орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

10 грудня 2020 р. Рішенням Волинської обласної ради №2/21 «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові» присвоєно звання «Почесний громадянин Волині» (посмертно).