Курука Сергій Іванович

Сергій Курука народився 3 вересня 1987 року у місті Луцьку. Базову освіту отримував у НВК № 26 м. Луцька. З 2002 по 2005 роки навчався в Луцькому вищому професійному училищі № 9 за професією «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування». Згадує, майстер виробничого навчання Пальчук Андрій Едуардович: «Сергій відзначався спокійним, врівноваженим характером. Старанно засвоював фахові знання та вміння, маючи на меті отримати одну із найзатребуваніших професій – професію електромонтера. Був товариським, готовим у будь-яку хвилину прийти на допомогу кожному, хто цього потребував».

Був призваний на військову службу по мобілізації. До призову працював у ТзОВ «Спайс-Луцьк».

«Він ніколи й гадки не мав відмовлятися від служби, був справжнім патріотом, - пригадує дружина Наталія Курука. Завжди говорив: «Якщо треба, значить треба». Тож, коли отримав повістку, відразу пішов у військкомат.

З квітня 2014 року проходив службу у званні солдата у складу 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади у місті Володимирі-Волинському, виконував завдання у зоні АТО. Останнім часом числився на посаді снайпера.

Зв’язок з Сергієм обірвався 25 серпня 2014 року. На той час він знаходився поблизу села Дзеркальне Донецької області. Зі слів рідних, останній раз Сергій виходив на зв’язок 24 серпня. Батьки протягом тривалого часу дзвонили до заступника начальника штабу Збройних Сил України, або дізнатися хоч щось про долю дитини, однак, усюди повідомляли, ніби серед загиблих і полонених хлопця немає.

В «Книзі пам’яті загиблих» зазначено, що Сергій Курука загинув в «ніч на 25 серпня в бою за Іловайськ, Донецька область, в районі Кутейникова. 3-й батальйон бригади опинився в оточені біля Березне-Оленівки під постійним артобстрілом».

Сергій був похований у місті Дніпропетровськ як невідомий солдат. За результатами експертизи ДНК було ідентифіковано його особу. Дніпропетровська міська рада прийняла рішення про ексгумацію тіла та передачу його рідним для перепоховання у Луцьку.

15 січня 2015 року перепоховання Героя відбулось на Алеї почесних поховань на кладовищі у селі Гаразджа Луцького району.

Був одружений, сиротою залишився 2-річний син.

20 грудня 2015 року на будинку, в якому мешкав Сергій Курука, було встановлено меморіальну дошку. Відтепер завжди усміхнене за життя обличчя Сергія дивитиметься на співвітчизників зі стіни його рідних будинку, що знаходиться по проспекту Соборності, 26 .

У 2017 році встановлена меморіальна дошка загиблому випускнику училища Куруці Сергію на фасаді навчального корпусу Луцького вищого професійного училища.

«Поки ми живі – житиме пам'ять про наших Героїв. Сергій з меморіальної дошки щодня зустрічатиме та проводжатиме поглядом здобувачів освіти училища та нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, щоб ми жили і боролися за вільну Україну!» - сказав у своєму виступі на відкритті меморіальної дошки директор училища Володимир Романюк.

У власних спогадах про загиблого бійця друзі також називали Сергія не інакше, як «людиною із сонцем в очах».

Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно.

Нагороджений «за жертовну любов до своєї Вітчизни, відданість, доблесть і звитягу» відзнакою 51-ї окремої механізованої бригади «За мужність та відвагу», посмертно.

Сімейний стан: залишилися батьки, дружина, син.

Світла пам’ять про нашого випускника, який віддав своє життя за волю і незалежність рідної України, назавжди залишиться у серцях всіх членів колективу училища.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ УКРАЇНИ!