Модін Ігор Васильович

Війна в Україні стала для нас усіх великим викликом. Багато українців у перший день повномасштабного вторгнення стали на захист своєї Батьківщини, своїх рідних, свого майбутнього. Але, на жаль, захищаючи свободу, право вибору, гідність і справедливість у кривавих боях наші патріоти віддають своє життя за вільну, єдину, незалежну Україну. Серед них і наш земляк – Модін Ігор.

Народився Ігор 31 травня 1994 року у с. Заболотці Іваничівського району Волинської області. З раннього дитинства залишився без батька, сім’я опинилася у складних життєвих обставинах. Частина домашніх справ лягла на плечі хлопця. Він чим міг допомагав матері та меншому брату. Вів господарство, брався за всяку справу, вчився бути відповідальним. Опанував навички виконання будівельних та оздоблювальних робіт, які потім знадобилися у дорослому житті.

Повну загальну середню освіту отримав у рідному селі. В школі його пам’ятають спокійним, відповідальним, товариським хлопцем. Після закінчення школи у 2009-2011 роках навчався в Оваднівському професійному ліцеї, де отримав спеціальність автослюсар, водій. Не знайшовши роботи за спеціальністю, змушений був працювати за кордоном.

У 2013-2015 роках пройшов строкову військову службу у в/ч 3005 Національної Гвардії України. Посадова кваліфікація – стрілець-радіотелефоніст. З початком бойових дій на Сході України став на захист Вітчизни, брав участь у Антитерористичній операції. В ході АТО отримав контузію і змушений був повернутися додому.

Після повернення певний час працював в охороні. У 2016 році Ігор зустрів свою долю – Ірину, одружився. Через рік у них народилася донька Юлечка.

Так, як сам Ігор ріс у складних умовах – робив все, щоб забезпечити своїй сім’ї гідне життя. Подружжя купило недобудований будинок у селі Заставне Іваничівського району Волинської області. Спочатку проживали з батьками дружини, але прагнули облаштувати своє власне помешкання. Хлопець знову подався на роботу за кордон. Поступово своїми руками добудовував будинок, робив ремонт. Дбаючи про власну родину, також матеріально підтримував братів і сестру.

Понад усе молодий чоловік любив доньку і дружину. На Великдень 2022 року родина планувала відсвяткувати новосілля. Але їх плани порушила війна. З початком повномасштабного вторгнення Ігор не вагаючись пішов добровольцем на фронт. Вже 25 лютого 2022 року старший солдат Модін Ігор Васильович вступив до лав ЗСУ і ніс службу у механізованому взводі механізованої роти механізованого батальйону 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, в/ч А1008, на посаді водія. Брав участь у бойових діях на території Херсонської та Миколаївської областей.

30 березня 2022 року в районі с. Засілля Вітовського району Миколаївської області, під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України, Ігор із побратимами потрапив під ворожий обстріл. Отримавши відкрите проникаюче осколкове поранення головного мозку, герой загинув [1]. До останнього подиху він залишився вірний військовій присязі.

Поховали Ігоря Модіна у с. Заставне на Волині. Указом № 293 Президента України від 2 травня 2022 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Модіна Ігора Васильовича посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.[2]

Пам'ять про тих, хто уже ніколи не переступить поріг рідної домівки, житиме вічно у наших серцях.

Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв України!

Матеріали підготували:

Ганага Володимир, учень 9 класу, Заболотцівського ліцею Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.

Науковий керівник: Єрьоміна Галина Ярославівна, вчитель української мови і літератури Заболотцівського ліцею Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.