Кривохижа Микола Петрович
Микола Петрович Кривохижа – капітан, командир стрілецької роти стрілецького батальйону управління в/ч А4267. Народився 29 жовтня 1968 року в Онуті Чернівецького району (колишній Заставнівський район) у селянській родині.
Ще зі шкільних років однокласники запам’ятали Миколу веселим, привітним, завжди усміхненим. З ним було приємно вчитися та спілкуватися. Він закінчив Заставнівське ПТУ № 24, спеціальність – тракторист-машиніст.
Виріс патріотом, захисником рідної землі, мужнім воїном, який був офіцером запасу. Ще у 2015-2016 роках він 14 місяців виконував завдання у зоні АТО, де був призначений командиром роти. Побратими називали Миколу охоронцем.
Чоловік пишався тим, що зумів зберегти цілими і неушкодженими своїх друзів і вони всі повернулися додому живими. Миколу Кривохижу всі поважали як відважного військового та порядну людину. За сміливість, мужність та патріотизм він був нагороджений медалями «Учасник АТО» та «Ветеран війни».
З першого дня повномасштабного вторгнення воїн звернувся до відділу Чернівецького РТЦК та СП і був призначений командиром роти Територіальної оборони. Микола Кривохижа проходив навчання з військової справи та одночасно передава знання своїм побратимам, у тому числі односельчанам та синові Олексію, який завжди був поряд зі своїм батьком.
Капітан Кривохижа Микола Петрович, командир стрілецької роти стрілецького батальйону управління в/ч А4267, загинув 7 липня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу позицій, завданого окупаційними військами. Чоловік отримав поранення несумісні з життям біля населеного пункту Спірне Донецької області. Така страшна звістка прилетіла в рідне село Героя – Чорний Потік.
«Жорстока смерть від рашистських ординців забрала життя нашого односельчанина (уродженця с. Онут) Кривохижі Миколи Петровича. Пішла у вічність людина чистої душі, щира, добра, готова завжди допомогти, підтримати», – розповіла староста села Мирослава Сірман.
Поховали воїна у рідному селі. Військовому було 54 роки. У загиблого залишилися дружина Орися Миколаївна, дочка Садківська (Кривохижа) Юлія Миколаївна, 1992 р.н. та син Кривохижа Олексій Миколайович, 2000 р.н., який продовжує справу батька, перебуваючи в лавах ЗСУ.
«Герої не вмирають! Вони тут, з нами на Землі! Лише тихенько-тихенько сплять. Ми плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі героїчним жовто-блакитним полум’ям горять! А ми повинні жити гідно, щоб наших героїв, ніколи не забути. Вічна пам’ять і слава мужньому бійцеві!» – зазначають у Юрковецькій сільській раді.
Миколу Петровича Кривохижу посмертно відзначено Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Присвята Героєві від поетки Наталії Григорчук-Войтко «Для Воїна!»:
На колінах тебе зустрічали,
Падав дощ і летіли лелеки.
Білі квіти дорогу встеляли,
Одинока шуміла смерека.
Ти мовчав...
Хоч до тебе звертались,
Те мовчання нам біль добавляло.
Рідні люди слізьмИ умивались,
У повітрі ридання кружляло.
На колінах тебе зустрічали,
Проводжаючи сумно до неба.
Прапори синьо-жовті палали,
Тихим жалем торкались до тебе.
При дорозі запалені свічі,
Дуже довго ще будуть палати...
Хто б подумав, що в цьому сторіччі,
Будуть люди отак погибати...
Герої
