Гавіцький Дмитро Леонідович

Дата народження:

04.03.1987

Дата загибелі:

14.12.2022 (35 років)

Місце народження:

Україна, Житомирська область, Житомирський район, Цеберка

Місце проживання:

Україна, Житомирська область, Житомирський район, Улянівка

Місце загибелі:

Україна, Луганська область, Сіверськодонецький район, Червонопопівка

Місце поховання:

Україна, Житомирська область, Житомирський район, Улянівка

Військова служба:

Сухопутні війська Збройних Сил України, солдат, Десантно-штурмова бригада, кулеметник

Позивний:

Лісник

Нагороди, відзнаки:

Нагороджений відзнакою президента України (при житті) «За участь у антитерористичній операції». Посмертно відзнакою «За заслуги перед Звягельським районом», орденом «За мужність» ІІІ ст.

Гавіцький Дмитро Леонідович народився 4 березня 1987 року у с .Цеберка, Романівського району у родині Тетяни Дмитрівни та Леоніда Івановича.

Невдовзі родина на проживання їде в с.Улянівка, де пройшли дитячі та шкільні роки Дмитра. Хлопчина з дитинства любив та дбайливо оберігав природу та навколишнє середовище. Тому твердо вирішив зв’язати свою майбутню професію з лісом і після закінчення 9 класів школи вступає до Малинського коледжу лісового господарства.

Щоб здобути вищу освіту, він продовжує навчання у Житомирському аграрному університеті на кафедрі лісового господарства. Закінчивши цей учбовий заклад, їде працювати в смт.Червоноармійськ (нині Пулин) у лісництво, а згодом переходить на роботу в інспекцію по екології м.Житомира.

Після строкової служби, на яку він пішов добровільно, Дмитро повертається додому та їде працювати у Польщу. Коли росіяни у 2014 році вдерлися на Схід України, Дмитро добровільно йде в АТО і півтора року знаходиться у зоні бойових дій. Зокрема він боронив Маріуполь та інші населені пункти Сходу України.

Після ротації, він повертається додому, для родини Дмитро стає надійною допомогою та підтримкою. Через деякий час він знову їде на роботу за кордон. У складі будівельної бригади він працює у різних країнах світу. Друзі та знайомі пам’ятають Дмитра, як надійного, працьовитого товариша, готового завжди прийти на допомогу.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, хлопець повертається додому та одружується, а на другий день добровільно йде у військкомат і його відправляють у м.Житомир у бригаду ім.Івана Богуна.

Невдовзі у молодого подружжя народжується донечка. А тим часом Дмитро їде у Чернігівську область зачищати територію України від окупанта. Через деякий час частину у якій служить боєць перекидають на Схід України.

Загинув 14 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Червонопопівка Луганської області. Похований у рідному селі Улянівка Романівського району.