Берестюк Віталій Васильович

Він був веселим, життєрадісним. Він любив ганяти на мотоциклі. Він мріяв про власну авто майстерню. А в нього забрали життя в неповних 47років …

Віталій Берестюк народився 31 травня 1976 року у селищі Цумань. Навчався у місцевій школі. У ранньому дитинстві повинні бути вже закладені геройські почуття, що налаштовують душу на подвиги. Це і зробили його батьки: Федора Юхимівна, Василь Васильович та вчителі.

З дитинства любив лагодити різну техніку, тому після закінчення школи вступив у СПТУ № 3 м. Торчин. З юних літ вирізнявся самостійністю, приймав рішення швидко і чітко.

У 2000 році одружився,а у 2002 став батьком. Далі звичайне життя, звичайної української людини.

Деякий час мешкав на Київщині, де 2017 року вступив до Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ». У цьому ж році бав участь у АТО на Донеччині і був нагороджений медаллю Михайла Колодзінського.

З початком повномасштабного російського вторгнення Віталій став на захист країни разом з добровольчим батальйоном «ОДЧ Карпатська Січ». Він вів бої під Києвом: в Ірпені, Романівці та на Броварському напрямку. Після звільнення Київщини пішов боронити Харківщину (батальйон був передислокований під Ізюм). Там отримав поранення обох ніг, після лікування знову пішов захищати Україну. У травні батальйон було переформовано на 49-й стрілецький батальйон «Карпатська Січ», який увійшов до складу Сухопутних військ ЗСУ. Саме на війні пригодилась здобута професія – був водієм БТР, також був кулеметником 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч 4599. У липні отримав контузію та вивих плеча, але і це не зупинило Героя. Після звільнення Харківщини пішов визволяти Донеччину на Лиманському напрямку. Там і прийняв останній бій 7 лютого 2023р, боронячи перехрестя доріг біля населеного пункту Терни. Цю атаку ворога було відбито, Віталій прикрив собою пораненого побратима, але загинув сам.

Похований на кладовищі смт Цумань.

Істинний герой відрізняється простотою звичаїв і ніжністю почуттів у мирний час, мужністю і хоробрістю в бою, полум’яною любов’ю до Батьківщини. Саме таким був військовий з позивним «Берест».