Хом’як Віктор Борисович

Віктор Хом’як – один з найактивніших учасників Революції Гідності, герой Небесної сотні.

Народився Віктор Борисович 20 лютого 1958 року у с.Голишів. У 1975 році закінчив Луцьку середню школу №16. Після школи пішов працювати диспетчером залізничного транспорту на Гнідавському цукровому заводі, відслужив у армії і знову повернувся працювати на завод. Віктора Борисовича односельці знали як добру і порядну людину. Він жив у селі разом з 85-річною матір’ю і донькою. Жив скромним і тихим життям, ніколи не «гнався» за великим грішми, понад усе цінував спокій і тишу, любив рибалити, збирати гриби. У лісі, біля річки почував себе справді щасливим. Але коли почалися протести на Майдані, то навіть риболовля відійшла на задній план [2, с.74-75].

Уперше поїхав у Київ після побиття студентів. Сказав: «Я мушу бути там». А коли повернувся, то не міг говорити ні про що інше, як лише про Майдан. Стежив за новинами,чекав нагоди, щоб знову повернутися до однодумців на головну площу країни. За всі 55 років життя він не вступив у жодну партію, намагався взагалі лишатися аполітичним. Та почувши про кривавий розгін у столиці, не міг стояти осторонь. «Я за весь наш Голишів стоятиму!» – казав. І разом з побратимами із сусідніх сіл Рованці, Боратин, Новостав, знову вирушав на Київ. Односельці казали, що у Віктора гени запрацювали, адже має повстанське коріння. Його дід і батько були репресовані. Дух свободи захопив Віктора настільки, що він приїздив додому лише на декілька днів і знову їхав на Майдан.

27 січня о 7.30 Віктор зателефонував доньці, повідомив, що з ним усе нормально. Мовляв, ніч відчергував, тепер іде в Будинок профспілок відсипатися. А вже за три години Ірині з міліції повідомили про смерть батька. Його знайшли повішеним на металевій конструкції ялинки на майдані в Києві. Віктора вбили, а потім повісили [1].

Депутати Боратинської сільської ради прийняли рішення оголосити на території Боратина, Рованців, Голишева, Новостава День жалоби. Спущеними прапорами і чорними стрічками зустрічала рідна земля Віктора Хом’яка. Вшанувати пам’ять майданів ця прийшли й січові стрільці, сільські трудівники і всі ті, хто вважав своїм обов’язком віддати шану загиблому. Труну, накриту жовто-синім стягом, опустили в могилу.

Віктор не повернувся живим з Києва, він помер за Україну!

Указом Президента України від 21 листопада 2014 року №890/2014»Про присвоєння звання Герой України» Віктор Борисович Хом’як удостоєний звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) – за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності. Офіційне вручення нагороди відбулося 20 лютого 2015 року [3].

Матеріали підготували:

Рощук Анастасія, учениця 10 класу Боратинського ліцею Боратинської сільської ради Волинської області

Наукові керівники: Павліха Людмила Василівна, учитель історії, Черняк Наталія Миколаївна, учитель української мови та літератури Боратинського ліцею Волинської області

Список використаних джерел

1. Бубенщикова О. Загадкова смерть на Майдані. //Волинська газета, 6 лютого 2014 року.
2. Думська С. Герой без зірки героя // Волинська газета, 2011, 1 грудня , с.8.
3. Панорама людських доль. Збірник текстів ЗЗСО Боратинської сільської ради. Луцьк, 2021р. – с.74-75.
4. www.volynpost.com // Народ каже, що Віктор – герой //Слава праці, 4 березня 2014 року (дата використання: 15.05.23)
5. http//www.volynpuppet.com (дата використання: 15.05.23)