Шліхта Юрій Миколайович

У варті Небесного легіону -
Волинський Герой України Юрій Шліхта

Звинувачуючи західну Україну у бездіяльности, кажучи, що їй легше, що вона не має таких втрат, як на ближчій до військових дій території, люди катастрофічно помиляються у своїх судженнях. Загалом за час російсько-української війни майже 12 тис. волинян стали учасниками АТО і ООС, є втрати, цифри яких на сьогодні ще не озвучуються... Серед них - значна частина з моєї батьківщини. Одним із героїв, що віддав життя, захищаючи цілісність держави, чия історія не може залишитися непрочитаною, є Шліхта Юрій Миколайович.

Військовий народився 23 вересня 1974 р. в с. Новосілки, там навчався у початковій школі. Повну середню освіту здобув у Суходільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи у 1992 р. Юрій Миколайович навчається в автошколі, а з 24 грудня цього ж року розпочинає обов’язкову службу в армії, після якої у 1994 році вступає в Луцький педагогічний університет імені Лесі Українки і здобуває кваліфікацію “Учитель фізичного виховання”. Освітянську кар’єру розпочинає у сусідньому селі Микуличі Володимирського району. Одночасно працює у спортивній школі м. Володимира. Сьогодні пам’ятають і пригадують колеги його запал та рішучість, витримку та стійку позицію, уміння згуртувати навколо себе та відстояти свою точку зору. Схвально про Юрія Шліхту відгукується колега Наталія Зелінська [2].

Юрій Миколайович здобуває другу освіту у Червоноградському гірничому технікумі та починає працювати на шахті № 9 м. Нововолинськ.

У жовтні 2019 р. добровільно підписав контракт на проходження військової служби в 14-й окремій механізованій бригаді ім. Князя Романа Великого. Згідно військової спеціальності – головний сержант-командир гармати самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону 14 ОМБр ім. Князя Романа Великого, старший сержант.

Зі слів побратима, Максима Анатолійовича Гончарова, відомо, що 5 квітня 2022 р. військова батарея, у складі якої був Юрій Шліхта, виїхала у селище Лепетиха Баштанського району Миколаївської області на бойове завдання командира. Українські захисники повинні були відпрацювати 4 цілі. Військові розставляли техніку, наводили необхідні прилади, визначали напрям та силу вітру. Місцевість, де планувалося виконання завдання, є степовою, і там українські військові наткнулися на засідку. Це були танки противника, які відразу відкрили вогонь. Побратими тримали позицію під час артилерійського обстрілу близько 1 години. Перший удар завдав значних втрат: на полі Миколаївської області загинуло багато солдат, тринадцять поранених бійців терміново потребували першої медичної допомоги.

Механік саушки з екіпажу розповідає, що Юрій після першого відкритого вогневого контакту прибіг до самохідної артилерійської установки, щоби взяти у ній аптечку, але у цей момент противник відкрив другу хвилю вогню. Юрій був поранений осколком, який потрапив йому під бронежилет, завдавши важке поранення тулубу. Захисник України старався бути корисним і допомагати побратимам пропри свій стан. Непритомного Юрія було транспортовано у лікарню с. Берізівка, у якій місцеві лікарі констатували смерть.

Помер Герой України 5 квітня 2022 року. Товариші пригадують його останні слова:

- Нікого не звинувачую у своїй загибелі.

7 квітня 2022 року на сайті володимирської газети “Слово правди” з’явилася інформація про смерть військовослужбовця [5]. 8 квітня 2022 року інформаційний сайт Західної Волині БУГ опублікував відомості щодо чину поховання Героя [4 ]. 

Похований Юрій Миколайович у с. Новосілки 9 квітня 2022 року. Захисник української землі назавжди залишиться у пам'яті знайомих, як добра людина зі світлою душею, як Герой, який до останнього подиху боронив нашу землю для своїх дітей та онуків, для повноцінного життя на ній майбутнім поколінням, для розбудови та процвітання .

Пам’ять про неоціненний учинок Юрія та українських захисників має бути вічною, тому перед органами державної влади та місцевого самоврядування, суспільством стоїть завдання належним чином вшанувати жертовність українських захисників: забезпечити гідні умови лікування та реабілітації їм та їхнім родинам. Ми маємо бути упевнені, що усі, кого вдалося врятувати з-під обстрілів Юрію, і подібним йому відчайдухам, життя усміхнеться, бо їм герой-побратим сказав:

- Дихай! Ти мусиш жити!

22 травня 2023 року, у день 9-ї річниці трагедії під Волновахою, коли вшановуємо пам’ять полеглих у бою за Україну земляків, на міській площі Героїв м.Володимира було оновлено дошку зі світлинами воїнів [1]. А 26 травня 2023 року на території Суходільського ліцею було відкрито меморіальну дошку, у знак пам’яті захисників, які були випускниками закладу. Серед імен, викарбуваних на стелі пам’яті, є прізвище Юрія Шліхти [3].

Указом Президента України № 293/2022 від 02 травня 2022 р. за особисту мужність і героїзм, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі головного сержанта-командира гармати самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону 14 ОМБр ім. Князя Романа Великого, старшого сержанта, Шліхту Юрія Миколайовича, посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня [6]. 

Час мчить невпинно. Історія повторюється... Ці слова набули особливого звучання та значення, коли ми стикнулися з кривавим конфліктом - війною з росією. Упродовж останніх років Україна пережила багато складних випробувань - агресію, окупацію, голодомор, втрати, зруйновані долі, родини, сім’ї, страждання; російсько-українська війна стала непохитним доказом непримиренності наших цінностей та бажанням захистити свободу, незалежність і майбутнє нації. Наш Герой Небесного легіону Юрій Шліхта прагнув подарувати своїй сім’ї життя у незалежній країні, бо як зразковий сім’янин та патріот України піклувався за дружину, двох доньок та онучку, був для них життєвим орієнтиром, опорою та розрадою, йому було небайдуже, де і у якій країні житимуть його діти, бо сліпо вірив, що українці з діда-прадіда є вільним та сильним народом - і жити їм на своїй землі! Усе буде Україна!

Слава Україні! Героям слава!!!

Матеріали підготували:

Сачук Олександра, учениця 8 класу ліцею с.Суходоли Володимирської міської ради Волинської області

Науковий керівник: Стрельнікова І.А., учитель української мови та літератури ліцею с.Суходоли Володимирської міської ради Волинської області