Гейко Сергій Володимирович

Дата народження:

30.06.1967

Дата загибелі:

22.12.2022 (55 років)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Ковель

Місце загибелі:

Україна, Запоріжжя

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Ковель

Волинянин Сергій Гейко — Герой України

Вісім довгих років на сході України йдуть бойові дії. Тисячі українських воїнів не повернулися додому. Але зима 2022 року змінила все кардинально. Жорстокий безбожний ворог із російської федерації напав на всю територію України і руйнує її й досі.

Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов обірвавшись, падає зоря і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Люди вважають, що зірка , яка летить вниз, – це раптово обірване чиєсь життя. Так і доля Сергія Гейка спалахнула на небосхилі, яскраво горіла його добрими вчинками, неперевершеним талантом, гідними подвигами та й погасла.

Гейко Сергій Володимирович народився 30 червня 1967 року в місті Ковелі. Навчався в загальноосвітній школі № 7, класними керівниками були Бойко В.І. та Горик Н.П. Ніна Петрівна пригадує, що Сергій був дуже старанним, дисциплінованим, скромним, розумним учнем. Неодноразово в школі займав призові місця у змаганнях із кульової стрільби серед шкіл міста 1983, 1984 р. та з волейболу. Після закінчення навчального закладу розпочав трудову діяльність у вагонному депо Ковель водієм.

1985-1987 роки — військова служба, був водієм автомобіля УАЗ-469. Упродовж десяти років працював у Ковельському АТП-10761 слюсарем-ремонтником, водієм, пізніше — адміністратором у ТКЦ “Аметист”.

У 2019 році підписав контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України. Отримав бойовий досвід під час відсічі збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях у 2020-2022 роках. Із 2019 року мав статус учасника бойових дій.

Сергій Володимирович був старшим водієм-механіком відділення зберігання ракет обслуги, зберігання та транспортування технічної батареї. Під час повітряних тривог, масованих обстрілів хвилювався, щоб вчасно й максимально оперативно виконати доручені завдання. Коли повертався за своєю машиною, отруївся невідомою речовиною, знепритомнів і впав. Сергій Гейко був доставлений своїми побратимами 16 грудня до клінічної лікарні Запоріжжя. Пробув там 5 діб і, не прийшовши до тями, помер. 22 грудня перестало битися серце нашого Героя. Йому було всього 55 років.

У Сергія залишилася дружина Гейко Олена Сергіївна, донька Анна та син Олег.

Це була людина, яка завжди підтримувала інших. Він мав золоті руки, чуйне серце, ніколи не відмовляв у допомозі. Сергія пам’ятають як хорошого, чуйного, мужнього, розсудливого чоловіка.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

Війна і смерть невблаганна. На жаль, у найважчі роки боротьби вона забирає найкращих. Не питає, хто ти, чи є у тебе сім’я. Може, тебе чекає молода гарна дружина, може, твоя матір мріє про онуків, може, ти ще не здійснив своїх мрій, не все зробив, ще хочеш жити. Ні, не питає. Війна і смерть – безжальна!