Мошенець Віктор Олексійович

Мошенець Віктор Олексійович народився 03 березня 1979 року в місті Ічні Чернігівської області.

Середню освіту Віктор здобував в Ічнянській гімназії імені Васильченка. Далі була строкова служба з 23 листопада 1997 року по 18 травня 1999 року. В 2008 році закінчив Державний університет розвитку людини.

Проживав Віктор у рідному місті, в останні передвоєнні роки працював продавцем.  

Звичайний ритм життя змінив ранок 24 лютого. Віктор добровільно в перший день повномасштабного вторгнення пішов до військомату, щоб захистити свою родину. Як він говорив:"Хто, як не я, має це робити". Служив в роті охорони першого відділу Прилуцького РТЦК та СП. В березні 2023 року був переведений в 44 механізовану бригаду.

Cержант Віктор Мошенець, старший стрілець-оператор 5 механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини А4723, вірний військовій присязі, поліг 7 серпня 2023 року поблизу села Берестове на Харківщині. Під час виконання бойового завдання він отримав поранення, несумісні з життям. Воїну було 44 роки. 

«Перебуваючи завжди у зонах активних бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому важко. Навпаки, намагався всіх підтримувати, переконуючи, що все буде добре. Хто його знав, говорять, що такі люди зустрічаються вкрай рідко. Ті, хто знав мого чоловіка, вважали його справжнім вірним другом та товаришем, чесною та чуйною людиною. В пам'яті рідних Віктор залишиться назавжди найкращим чоловіком, сином, братом. Він мав ще стільки планів та нездійсненних мрій. Він так і не дочекався народження омріяного синочка...  Я пишаюсь своїм чоловіком, а син – своїм батьком-Героєм. Батьком з великої літери. Віктор усе віддав за нас із вами, за вільну Україну та мир, віддав своє життя" (Зі слів дружини Юлії).

Через тиждень після загибелі, 14 серпня 2023 року, у Віктора народився син Марк.

Ічнянка Валентина Збаратська написала вірш в пам'ять про Віктора Мошенця:

Знову тяжке горе,

знову тяжка втрата...

Син, що лиш народився

не побачить тата....

Знову звук сирени

рве душу на частини-

на щиті вертається

ВОЇН України.

Знову чорна хустка

голову вдовину

давить тяжким болем

біля домовини.

Знов в скорботі мама-

хто замінить сина?

Рідне соколятко,

що вона зростила.

А чекав ти сина,

ждав із нетерпінням.

Вже й ім'я придумав,

щоб було його гідне.

Мав його ростити

на радість родини.

У сім'ї щасливій,

у вільній країні.

Збережемо пам'ять

про синів достойних,

що життя поклали

за нашу оборону.

Щоб ми спали тихо

у своєму ліжку,

щоб гордились ними,

пам'ятали вічно.

Вічна Слава Герою!

Матеріали підготували:

Матеріали готували:

• Ремпінська Анастасія, учениця 9-А класу Ічнянської гімназії імені Васильченка,
• Шарко Тетяна Олександрівна, класний керівник 9-А класу Ічнянської гімназії імені Васильченка,
• Керівник: Грицай Алла Олександрівна, вчитель історії Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради Чернігівської області.

Список використаних джерел

Матеріали Ічнянської міської ради, спогади рідних та побратимів.