Каніщев В’ячеслав Михайлович

Безсмертний подвиг Героя сьогодення

Україна платить надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізований вибір – бути частиною Європи. А ціна - десятки тисяч життів вірних синів і дочок України.

Солдат В’ячеслав Каніщев, позивний «Сява» один із них.

Каніщев В’ячеслав Михайлович народився 11 березня 1987 року в м. Луцьк Волинської області. Після закінчення школи у 2005 році навчався у Луцькому професійно-технічному училищі при ЛДТУ. Здобув фах інженера-електрика.

Працював за спеціальністю у «Волиньбуді» м. Луцька.

Був одружений двічі. Від першого шлюбу мав двох дітей: доньку Ольгу та сина Андрія.

З 24.04.2015 року по 24 04.2016 року перебував на військовій службі в АТО. Брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. Мав статус «учасника бойових дій».

З початком російсько-української війни пішов в тероборону с. Любитів, де проживав у той час.

7 березня 2022 року отримав повістку від Ковельського РТЦК та СП та пішов захищати Україну. Був розподілений у 14 механізовану бригаду 2-го батальйону 2-ї мінометної батареї, у складі якої і вирушив у с. Дубровицю Житомирської області, а згодом у с. Кочерів тієї ж області, де велися страшні бої за звільнення даних територій.

Далі бойовий шлях В’ячеслава Каніщева проліг у Миколаївську область.  Разом із бойовими побратимами звільняв села Добра Криниця та Михайло- Ларине.

Наступною бойовою позицією воїна та його бригади було село Вишневе Дніпропетровської області, після звільнення якого передислокувалися у Донецьку область, де проходили жорстокі бої. А далі було визволення Никифорівки, Роздолівки та Званівки. Бригада В’ячеслава в цих боях понесла великі втрати. Та чоловіка Господь захистив від ворожої кулі.

Наступним було звільнення території Харківської області: села Мале Веселе та Перемога. На превеликий жаль, село Перемога не стало переможним для В’ячеслава Каніщева.

У запеклих боях із ворогом в районі цього населеного пункту боєць отримав тяжкі поранення несумісні з життям. Побратими винесли його з поля бою та доправили до шпиталю в м. Харків. Там захисник переніс дві складні операції. Не прийшовши до тями, помер у відділенні реанімації Харківської лікарні 1 вересня 2022 року.

4 вересня тіло В’ячеслава Каніщева на щиті повернулося на Ковельщину. Поховали Героя 5 вересня 2022 року на сільському кладовищі в с. Любитів Ковельського району, де він проживав останні роки свого життя.

Залишився в пам’яті хорошою людиною, добрим і надійним чоловіком, люблячим татом. Дуже тяжко пережили втрату В’ячеслава усі, хто знав і любив його.

Безсмертний подвиг Героя сьогодення В’ячеслава Каніщева завжди буде взірцем мужності, сили духу та патріотизму для всіх нинішніх і прийдешніх поколінь.

Матеріали підготували:

Мох Віталій, учень 7 класу Любитівського ліцею імені Лесі Українки Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області

Науковий керівник: Гаркавенко Руслана Іванівна, педагог-організатор Любитівського ліцею імені Лесі Українки Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області