Лук'янчук Олег Олександрович

Дата народження:

23.10.1979

Дата загибелі:

30.10.2022 (43 роки)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Луцький район, Гаразджа

Місце проживання:

Україна, Луцьк

Місце загибелі:

Україна, Харківська область, Куп’янський район, Кислівка

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Луцький район, Гаразджа

Військова служба:

водій-електрик взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки

Нагороди, відзнаки:

«Відзнака Командира 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого»

Лук'янчук Олег - Герой для доньок та лучан

Лук'янчук Олег Олександрович народився 23 жовтня 1979 року у с. Гаразджа Луцького району Волинської області. Батько Лук'янчук Олександр Мефодійович, мати Лук'янчук Валентина Сільвестрівна.

У 1986 році пішов у перший клас ЗОШ І-ІІ ступеня с. Гаразджа. Пізніше переїхали в Луцьк. Вже у 1987р. пішов у другий клас гімназії №21. Навчався там до 1991р. З 1991р. по 1994р. навчався у Луцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 25. .

По завершенні 9 класу здобув спеціальність токаря у Луцькому професійному училищі № 9.

У 1997 р. проходив строкову військову службу у ЗСУ в м. Одеса у Прикордонних військах України. Головним завданням прикордонних військ України є забезпечення недоторканності державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також охорона державного кордону. В 1999 р. проходив військову службу за контрактом в Національній Гвардії України в м. Луцьк.

31 серпня 2002 року одружився. 19 жовтня 2002 року народилась перша дочка Ангеліна. 27 листопада 2006 року народилась друга донька Анна.

Проходив військову службу за контрактом з 6 квітня 2020 року у військовій частині на посаді водія-електрика взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки.

06.12.2020 року отримав Грамоту за старанність, розумну ініціативу, професіонаізм, сумінне виконання бойових завдань з відсічі та стримування зброййної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях та з нагоди святкування Дня Збройних Сил України.

Нагороджений «Відзнака Командира 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого» від 09.07.2021року.

Олег Лук’янчук загинув 30 жовтня 2022 року в результаті вибухової травми, у результаті підриву на вибуховому пристрої під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кислівка Куп’янського району Харківської області.

04.11.2022р. похований на кадовищі в сеі Гаразджа Луцького району Волинської області(сільське кладовище). Поховальна панахида була в Луцькому Соборі.

З метою збереження історичних фактів, інформації про загиблих у війні з Росією волинян, з метою вшанування та увіковічення подвигу українських воїнів в Луцькому ліцеї № 25 відкрито стенд пам'яті Лук'янчука Олега. Проведено виховний захід «Україна − країна нескорених» на який запрошено доньку захисника. Щомісяця в ліцеї проводяться тематичні виховні уроки - мужності, на яких ліцеїстам розповідають про захисників нашого навчального закладу, що загинули в російсько-українській війні. Постійно ліцеїсти беруть участь у волонтерській допомозі нашим військовим.

Спогади дочки Ангеліни Лук'янчук 2023 рік

У 1994 році закінчив 9-А клас. У 2020 році уклав контракт із ЗСУ. Був водієм-електриком взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки. Загинув 30 жовтня 2022 року в результаті підриву на вибуховому пристрої під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кислівка Куп’янського району Харківської області.

Скільки пам’ятає себе Лук’янчук Аліна, донька Лук’янчука Олега, то для неї та її сестри Анни тато завжди прикладом справжнього чоловіка.

Сьогодні, згадуючи про нього, донька залишила такі зворушливі слова: «Мій татко – це для мене зразок, яким має бути чоловік. Він мужній, сильний і водночас добрий. Це борець за справедливість, людина, яка ніколи не залишить у біді. Він віддасть останнє, все, що має, аби допомогти комусь. Мій тато – це сонячний промінчик, завжди усміхнений та веселий. Через це в нього було дуже багато друзів. Його любили всі: і діти, і дорослі. Він завжди знаходив підхід до кожного. Мій тато - це герой. Воювати він пішов ще до початку повномасштабного вторгнення.. Був водієм та перевозив ліки, їжу військовим.. Коли почалося вторгнення 24 лютого 2022 року, тато був у найгарячіших точках. Кожного дня телефонував нам і заспокоював, що все у нього добре, хоча це було далеко не так. Він завжди все тримав в собі, ділився лише позитивом. Сильний духом та дуже мудрий. Я постійно радилася із татом, навіть у дрібничках, адже тато завжди давав мудрі поради.

Відпускали його дуже рідко додому, тому кожен приїзд був справжнім святом для нашої родини. Ми, зазвичай, збиралися всі разом і їхали на природу відпочивати. Хотілося тоді поставити час на паузу, адже кожна хвилинка з татом була наповнена справжнім зарядом. Позитивною енергією та радістю. Лише хороші моменти спадають на думку, коли згадую тата. Всі надзвичайно його любили і я пишаюся, що мене виховав саме він. Тато мене навчив багато чого і завжди хвалив, навіть у маленьких ситуаціях. Саме це мене надихало і зараз я стараюсь все робити так, щоб він там, дивлячись із неба, пишався мною і радів»