Юрченко Максим Сергійович
Був дорий,вічливий, людяним, працьовитим, У вільний час любив рибалити Закінчив Путивльський ліцей № 9, отримавши будівельну спеціальність. Служив у ракетних військах Збройних Сил України. У лютому 2023 року був мобілізований до Збройних Сил України. Воював на різних гарячих ділянках фронту. Навіть отримавши поранення, після реабілітації, повернувся до своїх побратимів… А 19 квітня 2025 року поблизу населеного пункту Висока Яруга Харківського району Харківської області, відданий військовій присязі на вірність Українському народові, виконуючи військовий обов’язок прийняв свій останній бій. Болюча втрата для всіх: родини, друзів, побратимів. До рідного села 27 квітня 2025 року востаннє Максима проводжали «коридором пошани» від Храму вулицями міста, далі у «коридору пошани» стали на коліна десятки червонослобідчан, аби віддати останню шану Максимові. Чуйному, вірному, хороброму своєму землякові, котрий навічно повертається до дому… До побратимів, під жовто-блакитні знамена… Із військовими почестями, гідними Героя, провели в останню життєву дорогу Максима згорьована родина, односельці, однокласники, близькі, знайомі, перехожі, котрі спинялися, аби у скорботі вшанувати захисника України. Увесь шлях Максимові встеляли весняні квіти, а погода весняного недільного дня, певне, також у жалобі, жбурляла раз-у-раз сніг. Герой! Що ще тут говорити? І ляжуть на дорогу пелюстки… Йому б іще на світі жити й жити, Але війна розставила пастки. Єдина мить підступна і зухвала, Єдина мить … і стало все не так: Страшна війна життя його украла, У свій кістлявий крижаний кулак.
Матеріали підготували:
Рідна тітка
Список використаних джерел
Знала героя особисто.https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=1075371894638530&id=100064971872841&rdid=O3B1a4IghSDzjhav#
Герої