Савко Олександр Володимирович

Олександр Савко (20.04.1982 – 12.04.2023)

Це ім’я назавжди викарбуване в Небеснім Пантеоні Героїв-Захисників України!

Олександр Володимирович Савко народився 20 квітня 1982 року в місті Луцьк. 1988 року перший раз переступив поріг школи №20 у місті Луцьку, де навчався до 1997 року. Після школи навчався у Луцькому вищому професійному училищі №9. Після закінчення навчання отримав професію радіомеханіка з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури.

20 листопада 1999 року Олександр створив сім’ю зі своєю коханою Наталею, яка подарувала йому трьох гарних, щирих, надійних та люблячих дітей. Молодій сім’ї допомагали батьки Олександра, бо після одруження він переїхав жити у село Новосілки Горохівського (тепер Луцького) району Волинської області. Разом зі своєю дружиною працювали, виховували та дбали про своїх дітей. Олександр деякий час працював у приватному виробничо- торговому підприємстві «Світязь» вантажником, потім їздив на заробітки на будівництво. Останні декілька років працював у Польщі.

На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Сашко перебував саме у Польщі на роботі. На цей час у всіх людей була паніка, тривога, ніхто не знав, що потрібно робити. І Наталка, дружина його, також дуже переживала за своїх дітей (на той час у їхньої найстаршої дочки на руках була маленька донечка Вікторія, якій ще не було і року). Одного дня вона зібрала свої речі, речі своїх дітей і усі поїхали закордон до свого чоловіка.

Деякий проміжок часу перебували в Польщі. Але туга за своєю домівкою, за своїми рідними взяла гору і одного дня Олександр з Наталією повернулися на Україну.

Олександр був призваний на військову службу під час мобілізації у лютому 2023 року. Із честю та гідністю він разом і з побратимами боронив цілісність нашої держави.

12 квітня 2023 року поблизу населеного пункту Новобахмутівка Олександр, рятуючи життя свого побратима, пожертвував своїм. Під час обстрілу снаряд точно влучив в бліндаж, в якому знаходилися він та його побратимами. Сашко був помічником гранатометника розвідувального відділення розвідувального взводу батальйону морської піхоти, матросом.

З честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові і державі.

Олександр був чудовим батьком, чоловіком та сином для своїх найрідніших людей, для друзів – найкращим другом. Усі могли покластися на нього. Він виростив та виховав чудових двоє синів та дочку, які приносять радість та плече підтримки найдорожчій людині, яка залишилася у них – своїй мамі!

Олександр – син країни, її щит, воїн, який знав, що таке совість, честь та
принциповість. Він був із тих, кому є різниця…

Кожен, хто віддав своє життя за вільне майбутнє України, має бути
закарбованим в нашій пам‘яті та історії навіки.

Матеріали підготували:

Юзефко Юлія Василівна