Ролюк Юрій Сергійович

Вірний військовій присязі

Герої не вмирають. Вони просто перестають бути поруч. Відлітають ... Тихенько і не попрощавшись. Можливо, тому, що не збирались помирати. Мали плани, хотіли любити, народжувати дітей, навчатись, працювати, радіти життю. Не судилось ... Стають зірками в небі. Янголами-охоронцями.

Таким янголом-охоронцем є Юрій Ролюк.

Народився 4 травня 1997 року в місті Володимир-Волинський (з 2022 року – місто Володимир) Волинської області [1]. 1 вересня 2003 року пішов у перший клас Володимир-Волинської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів №2 (тепер ліцей №2).

Класний керівник Юрія Олег Васильович Ковальчук дуже добре пам'ятає свого учня: «Зі школи мав цілком серйозний погляд на життя, був добрим та щедрим. Дуже полюбляв математику та фізику. Охоче допомагав однокласникам у вирішенні складних математичних завдань на логіку. Умів підняти настрій тоді, коли його не було, підтримував усіх і в усьому, завжди був із класом.

Юра був «справжнім чоловіком», бо завжди допомагав дівчатам нести важкі портфелі. Був світлою і завжди відкритою людиною. Однокласники назавжди запам'ятали «Свого Рулю» зі щирою усмішкою і відкритим серцем».

Улюбленим предметом у нього була математика. Брав участь у математичних олімпіадах, а й коли навчався у школі – у міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру».

Юрій з дитинства мріяв бути військовим. Тож після закінчення дев'ятого класу ЗОШ №2 вступив до Львівського військового ліцею імені Героїв Крут.

Родина пишалася тим, що їхній син брав участь у військовому параді з нагоди 25-ої річниці незалежності України, за що отримав подяку від МО України.

- Юрі подобалась військова справа. Ще навчаючись у військовому ліцеї, намагався залучити до неї інших. Для цього ходив у школи і розповідав про те, наскільки почесною є професія військового. По закінченні навчального військового закладу попередив, що коли не вступить до академії, піде в армію, а потім знову подаватиме документи, - розповіла нам мама героя Оксана Ролюк.

Коли б не приїхав додому, обов'язково всіх провідував – і родичів, і колишніх однокласників, і вчителів. У вільний час любив рибалити та ходити по гриби, але не завжди мав час через навчання. А ще, хоч це було доволі рідко, намагався допомогти по господарству. Особливо роботи додалося після того як придбали будинок, який потребував ремонту. Майже усе у ньому Юра робив власними руками.

По закінченню військового ліцею Ролюк продовжив здобувати військову освіту в Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Навчання закінчив 6 червня 2018 року, отримавши звання лейтенанта.

Мама героя спочатку раділа і підтримувала сина у його виборі, але коли почалася війна на сході, засумнівалася, чи правильно вона вчиняє? Та знаючи характер сина, зрозуміла, що рішення вже прийнято. «Хто як не я», - казав він, і жартома додавав, що служба в ЗСУ має чимало переваг, зокрема, там рано йдуть на пенсію. «У мене буде вдосталь часу на все те, на що не вистачає його зараз. Наприклад, поставлю пасіку, облаштую кошару та заведу отару баранів і буду господарювати», - сміючись говорив він.

Відразу ж після закінчення військової академії розпочав військову службу в 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого на посаді ротного першого батальйону та майже одразу вирушив на фронт на схід України.

14 серпня 2020 року Юрій Ролюк перевівся до 28 ОМБ «Лицарів Зимового Походу» на посаду заступника штабу третього батальйону, а через рік став начальником штабу. Своє рішення пояснив тим, що у цьому підрозділі служать його друзі з академії, і вони покликали до себе.

Майбутній Герой за час військової служби ніколи не говорив де знаходиться, щоб мама не хвилювалася. А коли вона цікавилася, чи з ним усе гаразд, надсилав короткі звукові повідомлення з двох слів: все добре. Намагаючись дізнатися, де перебуває син, мама натрапила у соцмережах на інформацію щодо дислокації його підрозділу. Це була одна з найгарячіших точок.

Про смерть сина мама дізналася від свекрухи, у будинку якої був прописаний Юра на момент, коли йшов до війська. Саме на цю адресу принесли повідомлення про його загибель.

- Ми готувалися до Великодня. Була субота, 22 квітня, я надіслала повідомлення сину зі словами, щоб беріг себе, і що ми його дуже любимо. На що він відповів, що теж нас дуже любить. Це були його останні слова, і останнє повідомлення. У неділю на Великдень телефон мовчав. А у понеділок ввечері свекруха повідомила страшну звістку, - розповіла нам Оксана Ролюк.

Поки тіло доставили додому, минув тиждень. У морзі упізнавав батько. Вже після похорон пані Оксана намагалася дізнатися як і де загинув її син. Їй лише розповіли, що тоді, у великодню суботу, 23 квітня 2022 року з ним біля села Таврійське на Херсонщині поклали голови багато наших хлопців, потрапивши в оточення. У них не було жодного шансу залишитися живими під дулами ворожих танків. Та вони до останнього давали відсіч і загинули героями. Від одного з побратимів сина дізналася, що незадовго до загибелі йому присвоїли звання капітана.

Коридором шани, стоячи навколішки, провели в останню путь володимирчани кортеж із тілом загиблого офіцера Юрія Ролюка. Йому було лише 24 ...

У нього залишились батьки та брат з сестрою.

Поховали полеглого Героя з усіма військовими почестями на кладовищі у селі Поничів Зимнівської сільської територіальної громади.

За особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України капітана Юрія Ролюка нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) [2].

Портрет Героя розміщений на Алеї Слави міста Володимира. У бібліотеці школи, де навчався Юра, оформлені альбом пам'яті і стенд пам'яті.

Вічна слава, честь і шана Герою!

Матеріали підготували:

8 клас ліцею №2 Володимирської міської ради Волинської області

Науковий керівник: Макаренко Людмила Федорівна, завідувачка бібліотекою, керівник історико-краєзнавчого гуртка ліцею №2 Володимирської міської ради Волинської області