Гаврисюк Вадим Васильович

Гаврисюк Вадим Васильович
Дата народження:
17.09.1998
Дата загибелі:
31.10.2022 (24 роки)
Місце народження:
Україна, Волинська область, Володимирський район, Локачі
Місце загибелі:
Україна, Луганська область, Сватівський район, Сватове
Військова служба:
Старший лейтенант, 80-та окрема десантно-штурмова Галицька бригада
Позивний:
Шаман
Нагороди, відзнаки:
Орден Богдана Хмельницького III ступеня, орден Богдана Хмельницького II ступеня, орден «За мужність» III ступеня (посмертно), нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня, нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України».

Гаврисюк Вадим – Герой України

«Із сумом повідомляємо, що Локачинська селищна громада зазнала       болючої втрати: у боях під Сватовим у Луганській області 31 жовтня 2022 року загинув Гаврисюк Вадим. Полеглому Герою було 24 роки», – ідеться в   повідомленні Локачинської громади. 24 назавжди… [1]

Відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, Вадим загинув у бою за Україну, її свободу і незалежність від рук російських окупантів.

Змалку Вадим мріяв про військову службу. У 2014 році вступив до Волинського обласного ліцею з посиленою військово – фізичною підготовкою. Ініціативність, відповідальність та авторитет серед однокласників стали визначальними в призначенні ліцеїста Гаврисюка В. командиром відділення. «Не знаю, чи й був у нас хтось сильніший та витриваліший у спорті за всю історію. Вадим просто розривав суперників своїми спортивними рекордами у військовому багатоборстві, й робив це з такою ж легкістю та заповзятістю» [2]. Ліцеїст Гаврисюк Вадим у 2015 році виборов звання чемпіона у Всеукраїнській спартакіаді серед допризовної молоді. Всеукраїнська спартакіада серед військових ліцеїв та ліцеїв з посиленою військово – фізичною підготовкою 2016 року завершилася цілковитою перемогою Вадима. Спортивні досягнення дали змогу отримати звання кандидата в майстри спорту з військового прикладного семиборства.

У 2016 році вступив на навчання до Одеської військової академії, яку     закінчив у 2020 році з відзнакою. Вадим — дитина часів незалежної України. Він запам’ятався спокійним, але по-доброму впертим хлопцем.

Протягом усього свого життя Вадим дотримувався принципів: справедливість, рішучість та людяність. Вірив, що може змінити армію власним прикладом, і до самої загибелі цей запал у нього не зник.

У жовтні 2020 – липні 2021 років брав участь у військових діях в ООС на сході України. Під час військової служби здійснив близько 40 стрибків з  парашутом та отримав посвідчення інструктора повітрянодесантної підготовки, неодноразово брав участь у військових парадах. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій, брав участь у бойових діях на Київщині: в Чорнобилі, Гостомелі, Бучі, Ворзелі, Ірпені. Пізніше – на Херсонщині та Донеччині. Під селом Богородичне Краматорського району отримав поранення. Указом Президента України 4 квітня 2022 року був  нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, коли він був ще лейтенантом [4].

Герой був двічі поранений, перебував у госпіталі. Згодом поїхав додому на реабілітацію. Набирався сил.

24 вересня Вадим їздив у Ківерці провести в останню путь ліцейного   друга, теж офіцера-десантника, Влада Лонського.

Після лікування брав участь у боях під Сватовим у Луганській області, де й загинув [6]. 31 жовтня 2022 року його не стало…

«Я мав за честь служити під його командуванням. Вдячний долі, що служив з «Шаманом» (позивний Вадима). Назавжди в моєму серці», – зазначив бойовий побратим «Грізлі».

«Не так мав по рідній вулиці йти новітній Герой, не так мав зустрічатися із друзями, земляками, – зауважує сільський голова Богдан Іус. – Проте через російських окупантів, які обірвали молоде життя, такою вийшла остання мандрівка Вадима рідним селом – його тіло несли у домовині по дорозі,  встеленій квітами, а сусіди, знайомі, односельчани стояли на колінах, віддаючи шану воїнові».

Указом Президента України від 4 серпня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого лейтенанта ЗСУ Вадима Васильовича Гаврисюка відзначено орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня [5]. Під час чергової сесії Локачинської селищної ради представники Першого відділу Володимир-Волинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки спільно з селищним головою Богданом Іусом вручили нагороду загиблого Героя його батькам – Василю та Орисі Гаврисюкам.

Також на сесії депутати Локачинської селищної ради перейменували вулицю в Локачах, де проживав Герой з батьками, на вулицю Вадима Гаврисюка [1].

Наразі створена петиція про присвоєння військовослужбовцю десантно-штурмових військ, командиру десантно-штурмової роти, старшому лейтенанту Гаврисюку Вадиму Васильовичу звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно) [3].

У загиблого залишились батьки та вагітна наречена.

Матеріали підготували:

Садовський Роман, учень 11 класу Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні

Домбік Руслана Степанівна, учитель української мови і літератури Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні

Герої

Дивитись всіх