Мизовець Анатолій Петрович

Дата народження:

04.09.1976

Дата загибелі:

30.05.2022 (45 років)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Мощена

Місце загибелі:

Україна, Луганська область, Сіверськодонецький район, Миколаївка

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Мощена

Військова служба:

111-та окрема бригада територіальної оборони.

Мизовець Анатолій Петрович – Герой Волині

24 лютого 2022 року російські війська розпочали атаку із застосуванням усіх видів озброєння на великі міста вільної України. Ця війна прийшла в кожен дім, не оминувши і Волинь. У когось загинув брат або син, батько чи мати, знайомі, хтось залишився без даху над головою, без засобів для існування або роботи. На жаль, ця війна зачепила і родину Мизовців, яка втратила сина Анатолія.

Наш захисник із села Мощена Волинської області. Народився Анатолій у родині Галини та Петра Мизовців 4 вересня 1976 року та був першою дитиною. У 1983 - 1991 роках навчався в місцевій загальноосвітній школі І-ІІ ступеня, де закінчив 8 класів.

Мама захисника Галина Микитівна розповідає: «Анатолій початкову школу закінчив добре. Він у мене знав математику, бо завжди допомагав сестрі, яка була відмінницею». У дитинстві герой любив грати у футбол, ходив із друзями на риболовлю, а коли подорослішав, то захоплювався «тихим полюванням». Друг дитинства нашого захисника розповідає: «А. Мизовець був дуже хорошим хлопцем, товариським, у всьому розбирався. До нього можна було звернутися з будь-яким питанням, він завжди міг допомогти. Таким був усе своє життя».

Після закінчення школи в 1991 році А. Мизовець вступає до Ковельського професійно-технічного училища №7 на столяра з виробництва художніх меблів.

Закінчивши училище, в 1995 році А. Мизовець пішов в армію. У 1995 - 1997 роках проходив військову службу в Житомирі, потім - в Ужгороді. Саме в той період в їхній родині трапляється лихо: після присяги Анатолія батько Петро Мизовець тяжко захворів та помер.

Після закінчення служби наш захисник не прощається з армією, а продовжує працювати в Ковелі у військовій частині 42762 на посаді стрільця. Пізніше А. Мизовець працював пожежником, однак далі його спіткає доля багатьох чоловіків 2000-х : він вирушає на заробітки за кордон.

У 2010 році герой одружується з Оленою, а через рік в їхній сім’ї народжується син Андрій.

Із початком російсько-української війни 2014 року А. Мизовця призвали до війська, однак через короткий час повертають додому. Участі у військових діях захисник не брав.

Проте війна наздоганяє нашого захисника в 2022 році. Уже другого дня Анатолія мобілізують. Службу він проходив у 100 окремій бригаді територіальної оборони на посаді кулеметника, охороняв кордон із білоруссю. 28 квітня 2022 року підрозділ, в якому служив Анатолій, передислоковується до Луганської області. Героя було переведено в 100 батальйон 111 окремої бригади територіальної оборони.

30 травня 2022 року підрозділ Анатолія Мизовця займає свої позиції у лісі біля села Миколаївка Луганської області та отримує завдання – не випустити з оточення вагнерівців. Однак ще з самого ранку позиції наших воїнів були під ворожим артилерійським обстрілом. Удень вагнерівці розпочали «прощупувати» позиції українців та йти в атаку. Підрозділ Анатолія прийняв бій. Один із побратимів відзначає, що герой був «вправним кулеметником, дуже влучно стріляв, не давав можливості ворогу підняти голову». Під час бою противник вирахував позицію героя, і куля ворожого снайпера поранила його в плече. Однак воїн зміг надати собі першу допомогу, наклавши турнікет, і покликав на допомогу. Ворог визначив точне розміщення наших захисників та почав засипати їх мінами. «Обстріл був дуже сильним, що не можна було підняти голови», – зазначає свідок тих подій та бойовий побратим Анатолія. І саме цей мінометний обстріл став фатальним для нашого героя. Коли він був пораненим, біля окопу розривається ворожа міна, внаслідок якої чоловік отримав смертельне поранення.

До Анатолія Мизовця не можна було підібратись, тільки на ранок побратими змогли забрати тіло загиблого з поля бою. Учасник тих подій Ігор Васильович розповідає: «Анатолій загинув як Герой. Якби він не був таким влучним кулеметником, то їхньому підрозділу було б дуже важко, адже саме влучний вогонь А. Мизовця стримував ворога та не давав їм пройти далі».

Тіло нашого героя привезли в рідне село 2 червня 2022 року. Поховали А. Мизовця 3 червня 2022 року на місцевому кладовищі в селі Мощена. У захисника залишились дружина, син та матір.