Гаражджук Петро Васильович

Герої не вмирають

Нашому поколінню випало жити в часи, коли слова “душу й тіло ми положим за нашу свободу” стали не просто словами державного гімну, вони стали станом душі. Нового змісту набули також заклики “Слава Україні – Героям слава”. Бо ми тепер точно знаємо, кому ці слова адресовані. Один з цих героїв - наш земляк Петро Гаражджук.

Народився Петро Васильович у багатодітній родині 7 листопада 1972 року у селі Вишнів (тоді – Ківерцівського району). Тут закінчив початкову школу, продовжив навчання у Піддубцівській середній школі. Після закінчення школи навчався на тракториста у Колківському ВПУ, працював у місцевому колгоспі, складальником на СП ТОВ «Модерн експо».

У селі усі – як на долоні, а в невеликому Вишневі всі змалечку знають одні одних. Петро Васильович був добрим, людяним і щирим, люблячим чоловіком, батьком і дідусем, хорошим господарем.

На початку 2015 року П. Гаражджук був направлений у зону АТО, прослужив півтора року, отримав контузію. Повернувшись додому в 2016 році, пішов працювати санітаром у Волинську обласну психіатричну лікарню. Наступного дня після повномасштабного вторгнення російських військ Петро Гаражджук добровільно пішов у Луцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Вже 26 лютого 2022 року його направили служити у м. Володимир у 14-ту окрему механізовану бригаду. Згодом його підрозділ був переведений на кордон з Білорусією. Працюючи у лікарні, Петро Васильович освоїв тактичну медицину, тому надавав медичну допомогу у підрозділі. Одного разу він попросив у рідних прислати йому аптечку з найнеобхіднішими ліками, щоб допомагати солдатам. За це побратими дали Петрові позивний «Док».

27 травня 2022 року підрозділ, в якому служив Петро Гаражджук, був переведений на Донеччину, поблизу Бахмута [4], [додаток Е]. Про свою службу Петро майже нічого не розповідав, не хотів хвилювати рідних. 29 травня був отриманий наказ вийти на першу лінію оборони біля села Білогорівка. В понеділок 30 травня на світанку Петро Васильович востаннє зателефонував дружині Тетяні. Заспокоював, просив дбати про себе і про дівчат – доньку і внучку, яких дуже любив.

Життя п’ятдесятилітнього героя обірвалось 1 червня 2022 року. Під час масованого ворожого артобстрілу він отримав поранення, несумісні з життям. Лише через тиждень була укладена домовленість з ворогом про обмін загиблими і побратими змогли забрати його тіло з поля бою.

Сім’я поховала мужнього воїна у рідному селі Вишнів Підгайцівської ОТГ 7 червня 2022 року. За мужність і героїзм, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Петро Гаражджук посмертно був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Медаль рідним загиблого вручив представник Луцького районного центру комплектування та соціальної підтримки, лейтенант Григорій Трошин та Підгайцівський сільський голова Юрій Семенюк.

Всі захисники України – герої. Вони герої вже тому, що залишили звичне життя і взяли до рук зброю в скрутний для країни час. Герої не вмирають! Вони живі, поки ми їх пам’ятаємо. Волинянин Петро Гаражджук назавжди залишиться у Небесному Легіоні українців, які віддали життя за наш спокій та незалежність.

Наш герой

Ніжно травень іриси гойдав,
Сонце пестило все навкруги.
Що востаннє ти рідним сказав,
Як убили тебе вороги?

Ти стояв до кінця непохитно,
Рідну землю від зла боронив,
Перемоги хотів відчайдушно,
І щоб рід український зажив.

Світла пам’ять, тобі, наш герою,
Ти віддав це життя за нас всіх.
Нехай пісня ця ллється рікою,
Щоб вітер спогадів вічно не стих.

Жах утрати з’їдає близьких,
В серці туга і біль невгамовний.
Ти віддав це життя за нас всіх,
Та залишився твердо нескорений.

Ніжно травень іриси гойдав,
Сонце пестило все навкруги.
Ти востаннє сім’ю обіймав
І убили тебе вороги.

Вірш написав учень 8 класу Мартинюк Максим.

Матеріали підготували:

Андрійчук Дарина, учениця 11 класу Піддубцівського ліцею Підгайцівської ОТГ,  Федорчук Анна, учениця 11 класу Піддубцівського ліцею Підгайцівської ОТГ,

Науковий керівник: Стадницька Т. О., вчитель історії Піддубцівського ліцею Підгайцівської ОТГ