Романюк Валентин

Волинянин Валентин Романюк – Герой України

Сонце прокидало свої промені на мирний український ландшафт, розсипаючи світло на зелені поля й спокійні села. Та серця народу наповнені болем і пам'яттю про загиблих героїв, що віддали своє життя за волю та незалежність України.

У країні, де виткані нитки героїзму й самопожертви, на кожному кроці відчувається слід крові справжніх патріотів. Таким патріотом і був Валентин Маркіянович.

Майбутній герой народився 24 вересня 1968 р. в с.Соловичі Турійського району. З 1 по 9 клас навчався в Соловичівській школі. В 1983 році став студентом Рожищенського зооветеринарного технікуму. 1987 по 1989 роки проходив службу в рядах Радянської армії, під час якої брав безпосередню участь у бойових діях у Афганістані. Був нагороджений Орденом Червоної Зірки. 1994 року призначений на посаду вчителя допризовної підготовки у рідній школі. Пізніше служив у органах внутрішніх справ.

24 лютого 1996 року одружився. Разом із дружиною Оленою 1998 року почали жити в с.Дубечне. Виховали двоє синів та доньку. Деякий час працював на місцевому керамічному заводі.

27 лютого 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. З 01 березня 2022 року перебував в складі 88 дивізіону 61 механізованої бригади. В грудні 2022 року був переведений до 1 танкового взводу механіком- водієм. 31 грудня отримав із побратимами завдання по обороні м.Соледар Бахмутського району Донецької області. Під час обстрілів 3 січня 2023 року, боронячи нашу свободу та незалежність, загинув. Два місяці захисник вважався зниклим безвісти.

Похоронили Валентина Романюка 8 березня 2023 на місцевому кладовищі.

Протягом свого життя був нагороджений медалями «70 років Збройних Сил СРСР», «Захиснику України», «Орденом Червоної Зірки».

Загиблі герої – це не просто імена на стінах пам'яті. Це вогник, що ніколи не згасне в наших серцях. Кожен з них – особлива історія, зароджена на рідній землі та народжена з віри у майбутнє. Вони присвятили себе найвищій цілі – незалежності та свободі України.