Ліщина Андрій Васильович

    Ліщина Андрій Васильович
    Дата народження:
    11.02.1985
    Дата загибелі:
    20.06.2016 (31 рік)
    Місце народження:
    Україна, Волинська область, Луцький район, Звиняче
    Місце загибелі:
    Україна, Донецька область, Покровський район, Покровськ
    Військова служба:
    Молодший сержант, 43-й окремий мотопіхотний батальйон, 53-тя окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха.
    Нагороди, відзнаки:
    Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

    Народився Андрій Ліщина 11.02.1985 року в селі Звиняче Горохівського району Волинської області в сім’ї, де зростало троє синів, він був наймолодший. Тато помер, коли Андрію було лише 2 роки. Бабуся виховувала його в селі на Івано – Франківщині. Повернувся Андрійко на рідну Волинь, коли прийшла пора йти до школи. Навчався у Звиняченській середній школі з 1991 по 2000 роки. Був спокійним, допитливим хлопцем, завжди поспішав на допомогу.

    Закінчивши дев`ятий клас, пішов працювати на приватне підприємство «PODA – Волинь», що займалося обробкою деревини. Згодом працював охоронцем на Волинській сортовипробувальній станції, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Інною, яка приїхала на роботу із селища Колки Маневицького району. Молодята незабаром одружилися, купили будинок на тій же вулиці, де мешкала мама зі старшими братами. Через рік в молодого подружжя народилася світлокоса донечка Анастасія – маленька копія татка. В сім`ї уже підростала донька Інни Вікторія. Андрій був щасливий, що має двох донечок.

    18 травня 2015 року був призваний Горохівським військовим комісаріатом в 14-у механізовану бригаду м. Володимира-Волинського. Після проходження навчальних зборів у званні молодшого сержанта відбув для подальшого проходження служби у 43-й мотопіхотний батальйон „Патріот" 53-ї механізованої бригади ЗСУ в зону проведення АТО, де і виконував свій військовий обов'язок.

    19 червня 2015 року біля села Новоселівка-2 Донецької області Ліщина Андрій Васильович отримав тяжке поранення від підриву його бойової машини на фугасній міні. 20 червня 2016 року в 66-му військовому шпиталі міста Покровськ, що на Донеччині, помер від поранень. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

     

    А ЧИМ ЗАКРИТИ ДУШУ?!

    Можливо змиються під вранішнім дощем
    Усі тривоги і нездійснені бажання.
    І зеленню мій сад знов оживе,
    І берег килимом в весняному буянні.

    Летять ключем у небі журавлі
    Несуть на крилах нам весну надії.
    Тужлива пісня їх лине по всій землі.
    Здається, що й вони все розуміють.

    Плаче душа, у серці біль щемить
    Із гілок яблуні спадають важкі краплі .
    Щоденно втрати. Зупинися, мить!
    Не забирай життя наших солдатів.

    На Батьківщину повертаються сини
    Додому, де дитинство промайнуло.
    Вони ж іще насправді й не жили.
    Убила мрії назавжди ворожа куля.

    Закрила б очі, щоб не бачити той жах,
    Як на щиті везуть вбитих Героїв.
    Закрила б вуха, щоб не чути плач
    Дружин і матерів вражених горем.

    А чим закрити душу?! Підкажіть!
    Де взяти сили , щоб не втратити свідомість?
    Чому від панахид стогне Волинь?
    Можливо сон це чи жахлива кіноповість?

    22.06.2016 р. Швейгер Тетяна Володимирівна

    Герої

    Дивитись всіх