Михальчук Віктор Олексійович

9 травня 1982 р. у селі Піддубці, що поруч із Луцьком , народився Віктор Михальчук. Навчався хлопець у місцевій школі. Хотів бути військовим. Після закінчення школи освіту здобув у Буковинському державному фінансово –економічному інституті, кафедра « Фінанси», за спеціальністю «Економіст».

Також здобув військову освіту на кафедрі військової підготовки при Чернівецькому національному університеті ім.Ю. Федьковича.

У 2002 -2003 роках , під час служби в армії, був командиром механізованого взводу на БМП, отримав звання офіцера. Свою професію обрав мирну – пішов працювати у Приватне підприємство « Техноколор» - ревізором.

Військові навички змушений був згадати знову у час, коли розпочалася неоголошена війна на Сході.

10 березня 2014 року був призваний у м. Володимир-Волинськ у військову частину А 2331 в 51 –шу окрему механізовану бригаду ЗСУ. Був направлений на полігон у м. Рівне, де проходив навчання близько місяця. Після цього проходив навчання у м. Миколаїв. Далі був перекинутий на передову.

Віктор Олексійович був старшим лейтенантом, заступником командира роти 51-ї окремої механізованої бригади.

Був одружений. У героя залишилися дві красуні донечки. Менша, Софійка, залишилася без тата, коли мала лише трошки більше двох рочків. Про татка вона пам’ятає і дуже сумує.

-24 серпня 2014 року –був великий обстріл, після цього зв’язок пропав- згадує ті важкі хвилини вдова Наталія Миколаївна.

26 серпня 2014 р. була подана заява в СБУ у м. Луцьк про розшук. Там, молода вдова, дізналася, що її чоловік перебував поблизу Іловайська.

Уже пізніше пані Наталя дізналася, що її чоловік перебував в полоні протягом 14 днів. Полонених розподілили на групи: офіцери з офіцерами, лейтенанти з лейтенантами, а солдати в іншій стороні. Полоненим зв’язали руки і кинули снаряд. Віктор Олексійович отримав поранення рук та ніг. Події відбувалися біля с. Дзеркальне. Солдати, які отримали незначні поранення, були переправлені в м. Сніжне. Важкопоранені, серед яких і Віктор, були залишені на полі бою.

Вважався безвісти зниклим. Після пошуків дружиною з’явився у списках полонених, що перебували у м. Сніжне. Говорили, що був у важкому стані – не можна перевозити. Але дана інформація не підтвердилася. Для сім’ї розпочалися місяці невідомого чекання. Повірити, що Віктор загинув- не можна було. Рідні чекали будь –якої доброї вісточки. Але правда виявилася болючою, страшною

Перше ДНК, яке було здано не підтвердилося. 29 червня 2015 р. було здано зразки повторного ДНК батьком. Виявлено збіг з Невстановленим Захисником України, який похований у м. Дніпропетровськ.

5 серпня 2015 р. був похований з почестями у с. Піддубці.

Указом Президента України від 5 жовтня 2015 № 568/2015 , за високий професіоналізм виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом « За мужність ІІІ ступеня» ( посмертно)[1]

Нагороджено Віктора Михальчука, старшого лейтенанта 51 ОМБР відзнакою командира 14 ОМБР , знак « Гідність та честь» від 11 серпня 2016 року № 068 ( посмертно).

Присвоєно звання Почесний Громадянин Луцького району від 18 вересня 2015 року № 47/10 ( посмертно).

- Віктор був дуже спокійним, найменшим у сім’ї та любив малювати, - згадує пані Анна, мама Віктора. Мав « золоті» руки, любив ремонтувати.

Пройшло вже більше семи років, але рана від болючої втрати болить і досі. 

Вічна та Світла пам’ять Герою !

Матеріали підготували:

Михальчук Софія, Мельник Назар, Календа Анна, Корнійчук Іванна, учні 4 класу Борохівської гімназії, Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області

Науковий керівник: Власюк Світлана Володимирівна, заступник директора Борохівської гімназії