Юскевич Віктор Миколайович

Віктор Юскевич – наш Захисник

Віктор Миколайович Юскевич народився 01 березня 1978 р. на Волині в селі Кадище Ківерцівського району в робітничій сім’ї.

Згодом батьки отримали квартиру і сім’я переїхала жити в місто Рівне. Там і пройшли його дитячі роки, юність. В школі Віктор був активним учнем. Займався фехтуванням, приймав участь у змаганнях, виборював призові місця. Ще відвідував гурток моделювання. Вирізав лобзиком з фанери різні фігури, випалювачем випалював картини, розмальовував їх.

Після закінчення восьмого класу, у 1993 році вступив на навчання до Рівненського ВПУ №1 за спеціальністю «Столяр, різьбяр по дереву». Навчався успішно, державний іспит склав «на відмінно». По закінченню училища підтримував дружні стосунки з одногрупниками. Викладачі, при зустрічі з мамою, цікавилися його життям.

В листопаді 1996 року був призваний до лав ЗСУ. Отримав позитивну службову характеристику за час проходження служби. Повернувшись до цивільного життя, у 1998 році влаштувався на роботу в ДП «Цуманське ЛГ» .

А далі – робота на виїзді як по містах України, так і за її межами.

Дуже любив дітей. І у 2012 році у нього народився син Назар. Щастю не було меж. Багато часу проводив із сином.

Сам Віктор з дитячих років любив читати. Добре знав історію, англійську мову. Ці знання знадобилися йому під час навчання сина. Відвідував всі шкільні заходи, приймав у них активну участь. До прикладу, на свято «Подяки хлібові» спік пиріг із яблуками. Міг відремонтувати будь-яку побутову техніку, телефони, як кажуть в народі «мав золоті руки».

Захоплювався грою на гітарі, співав, читав вірші, гарно малював. Любив готувати, особливо випічку.

Брав участь у будівництві церкви в селі Кадище. Нагороджений Благословенною Грамотою за церковні заслуги перед ПЦУ з Божим благословенням Митрополита Луцького і Волинського.

Коли прийшла звістка про повномасштабне вторгнення росії в Україну почав задумуватися над тим, що його обов’язок стати на захист Батьківщини.

01 березня 2022 року відзначив свій День народження в колі сім’ї, а уже 04 березня 2022 року звернувся до Ківецівського військового комісаріату. Через 2 дні йому зателефонували і повідомили вранці з’явитися у військкомат.

06 березня 2022 року Віктора відправили до Рівненської військової частини, потім до Тучинського полігону. Далі рідним почали надходити дзвінки від Віктора здалеку. З 23 березня 2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях на території Донецької області. Точного місця перебування він не називав. Матір жила з надією почути голос у телефоні – значить живий.

В кінці літа 2022 року пройшов вишкіл у Дніпровському навчальному центрі, як стрілець-мінометник СПГ. По закінченню цих курсів йому був вручений спеціальний диплом з відзнакою. За свідченнями куратора цих навчань, зі всіх груп, які там навчались, група, яку очолював Віктор, показала найкращі результати.

У жовтні отримав осколкові поранення спини, коліна під час виконання бойового завдання. З передової його направили на лікування (потрібна була операція на коліно). Але госпіталь у Дніпрі був переповнений, довелося чекати черги. Віктор був переведений до резервної роти. 

28 листопада 2022 року був останній дзвінок дружині від Віктора. За декілька днів ще він зателефонував мамі і все.

9 грудня 2022 року матері офіційно сповістили про смерть сина, яка настала внаслідок серцевого нападу. 

16 грудня 2022 року рідні, друзі, побратими, односельці, військовослужбовці, керівництво Цуманської селищної ради зустріли свого Героя, стоячи на колінах, і провели в останню дорогу. Чин відспівування відбувся у храмі Преподобного Амфілофія Почаївського. Поховали Героя з військовими почестями на кладовищі в селі Кадище. 

Він був мужнім бійцем, відважно боровся за рідну Україну, відстоював у боях її свободу і незалежність. У захисника залишилися мама, дружина та син.

Записано зі слів матері Юскевич Галини

Матеріали підготували:

Пащук Ірина Миколаївна, керівник Кадищенської початкової школи Цуманської селищної ради Волинської області