Чеботар Павло Борисович
Він умів усе робити своїми руками – і по господарству, і на городі. Захоплювався риболовлею. Любив порядок. Павло Чеботар виховував шістьох синів. Жив ними, піклувався, захищав. Він хотів, аби діти могли вільно будувати своє майбутнє на Батьківщині. Саме тому не вагаючись взяв до рук зброю.
Народився Павло Борисович Чеботар 4 серпня 1986 року у селі Шилівці. Освіту здобув у місцевій середній школі. Навчався добре, був старанним, людяним. Проте смерть батька змусили здобувати професію та працювати. Сім’я була багатодітною, усі старалися підтримувати матір Марію. Жінка опікувалася також дітьми сестри, які залишилися сиротами.
Павло придбав у селі Малинці будинок, одружився. Разом із коханою Оленою виховували шістьох синів.
У серпні 2023 року був мобілізований та проходив навчання у Кам’янець-Подільському центрі за спеціальністю «сапер». Захищав Україну на Авдіївському напрямку.
У травні Павло Чеботар був дома у відпустці. Зізнавався, що найбільша його мрія – це перемога над ворогом, добробут сім’ї та мир в Україні. Але дожити до остаточного визволення Батьківщини від російської орди воїну не судилося.
Загинув Павло Чеботар 7 червня 2024 року в районі населеного пункту Новоселівка Перша Покровського району Донецької області. Він отримав мінно-вибухову травму, несумісну з життям.
У захисника залишилися дружина Олена, сини Микола, Андрій, Ростислав, Олександр, Дмитро та Ілля, мама Марія Францівна, сестра Надія, брати Євген та Іван. Наймолодший брат, Іван, учасник АТО, зараз також перебуває у лавах Збройних сил України.
Поховали Павла Чеботаря на кладовищі у селі Малинці Дністровського району.
Герої
