Бандурченко Олег Станіславович

Дата народження:

16.09.1970

Дата загибелі:

22.03.2022 (51 рік)

Місце народження:

Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, Ічня

Місце проживання:

Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, Ічня

Місце загибелі:

Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, Іваниця

Місце поховання:

Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, Ічня

Військова служба:

Старший солдат 1-ї танкової бригади.В/ч А1479

Нагороди, відзнаки:

Медаль «За військову службу» (посмертно)

Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся нашої Ічнянської громади. 22 березня 2022 року Ічнянська громада схилила голови у жалобі за загиблим захисником Бандурченком Олегом Станіславовичем, у якого попереду могло бути довге і щасливе життя… Не судилося…

Бандурченко Олег Станіславович народився 16 вересня 1970 року в місті Ічня Чернігівської області. Закінчив Ічнянську середню школу №5, правонаступницею якої нині є Ічнянська гімназія № 1. Далі було навчання у Харківській академії вищої спортивної майстерності, де отримав фах тренера. Мав розряд Майстра спорту з легкої атлетики. Строкову службу в армії проходив у Києві, у 14-ій окремій спортивній роті. Жив і працював у Харкові. У 2016 році пішов на контрактну службу в ЗСУ.

У 2016-2017 роках Олег Станіславович брав участь у війні проти російських окупантів, захищаючи лінію фронту у напрямках Мар’їнки та Авдіївки.

Після повернення з АТО оборонець продовжував служити у військовій частині А1479 селища Дружби Прилуцького району Чернігівської області. Родина теж проживала на Ічнянщині. З першого дня повномасштабного вторгнення рашистів Герой став на захист Ічнянщини. 22 березня 2022 року Олег загинув під час виконання одного із бойових завдань в селі Іваниця Прилуцького району Чернігівської області. У Олега залишилася дружина Алла, донька Ліза, сестра Наталія.

Зі спогадів дружини Алли та її донечки: «Ми з донечкою часто згадуємо нашого татка, Лізочка знає, що він на небі і став її ангелом- охоронцем. "У неї, як і всіх дітей, має бути мирне майбутнє», - у свій час говорив Олег. Він весь час телефоном заспокоював нас, що все буде добре і скоро він буде вдома, з рідними його серцю людьми. Того дня я серцем відчувала біду, набирала Олегів номер телефону, але він не відповідав. До самого вечора не було від нього ніякої звістки. Дзвінок сестри розірвав тишу, вона повідомила, що чоловіка вже немає. Олег був відкритим, щирим, мав загострене почуття справедливості, а для єдиної доньки був гідним прикладом. А ще він був патріотом і взагалі хорошою людиною. Час не лікує втрату. Я ніколи не змирюся з тим, що Олега немає поряд. Без нього важко і біль втрати не стихає, але я мушу бути сильною заради нашої Лізи і попри всі випробування вірити, що все буде добре, бо так казав Олег".

У пам’ять про Героя вулицю, на якій проживав Олег, назвали його ім’ям.

...Герої не вмирають, вони просто летять у небо. Але їх так бракує нам, живим.

Матеріали підготували:

Матеріали підготували:

Кубрак Юліана, учениця 8 класу Ічнянської гімназії № 1,
Крамаренко Лідія Миколаївна, вчитель Ічнянської гімназії № 1,
Керівник: Грицай Алла Олександрівна, вчитель історії Ічнянської гімназії № 1 Ічнянської міської ради Чернігівської області