Мамчій Олексій Юрійович
Коли росіяни розв'язали війну на Донбасі, троє братів із цієї сім'ї пішли захищати Батьківщину. І двоє з них повернулися на щиті. Олексій Мамчій вирушив на фронт уже після загибелі брата. Рідні такому рішенню не здивувалися. Бо ж у них так повелося: «Хто, як не ми?».
Олексій Юрійович Мамчій народився 27 червня 1980 року в Чернівцях. Навчався в Чернівецькому професійному машинобудівному ліцеї та в Національному університеті «Львівська політехніка» (інститут інженерної механіки та транспорту). Олексій був старшим із трьох братів, мав розсудливий, спокійний характер. Строкову службу відбув у десантних військах.
«Сини росли дружними, один за одного горою стояли, хоч були дуже різними», – пригадує мама Тетяна.
Першим у родині повістку отримав середній син, Станіслав. У 2015 році він пішов служити у 81-шу десанту бригаду. За деякий час контракт підписав найменший, Женя
Станіслав Мамчій загинув у 2016 році на блокпосту під Авдіївкою під час мінометного обстрілу. Йому було 33 роки.
Попри страшну втрату, Олексій Мамчій також пішов на фронт. 2018 року він розпочав службу в 10-й гірсько-штурмовій бригаді. Був старшим водієм зенітно-ракетного відділення.
«Я їх не зупиняла. Ми з дитинства хлопців виховували так, що вони самі приймали рішення. А війна – це чоловіча робота. І це їхній вибір», – пояснила мама захисника.
Там, на Сході, де небезпека чатувала за кожним поворотом, Олексій зустрів кохання. Любов виявилася землячкою з Чернівців і теж була військовою. Він уже одружувався раніше, мав дорослу доньку, та сімейне життя не склалося. Тож батьки дуже раділи, що син знайшов собі пару. Та закохані не пробули разом і року.
«Олексій був люблячий, веселий. Мої позиції розташовувалися ближче до ворога, тому він більше за мене переживав. Ніхто не міг подумати, що його вб’ють… Увечері ще до мене приходив, а вранці вже сказали, що Олексія немає», – пригадує Любов.
Загинув Олексій Мамчій 13 квітня 2021 року поблизу Торецька. Безпілотник скинув на позиції кілька мін. Захисник отримав важке осколкове поранення. Його ще встигли довезти до лікарні, де він і помер. До свого 41-річчя воїн не дожив два місяці.
Герої
