Ніколаєвич Степан Васильович
Він мав добре серце і нікому не відмовляв у допомозі. Коли почалася війна, був за кордоном, тож міг би уникнути служби. Однак Степан Ніколаєвич повернувся додому, щоб боронити Батьківщину зі зброєю в руках. За свободу України воїн віддав найцінніше…
Народився Степан Васильович Ніколаєвич 24 грудня 1992 року в селі Просикуряни нині Сучевеньскої територіальної громади. У родині підростали шестеро дітей. Закінчив школу в Глибокій. Опісля вступив до Глибоцького професійного ліцею, де здобув фах тракториста-машиніста та слюсаря-ремонтника. Після навчання працював будівельником. Із коханою Крістіною створив родину. 2019 року у подружжя народилася донька Аліса.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Степан Ніколаєвич був за кордоном. Однак твердо вирішив, що піде захищати Україну.
«Він не міг працювати, казав, що вдома війна, що не хоче ховатися. Тож повернувся додому та пішов до військкомату», – пригадує дружина.
Степан Ніколаєвич служив санітаром-стрільцем у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Спочатку був під Херсоном, а потім два місяці воював на Сході. Загинув 31 грудня 2022 року у важкому бою під Соледаром на Донеччині. Поховали Героя 6 січня 2023 року у Глибокій. Йому було 30 років. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Молодша сестра воїна, сержант Павліна Николаєвич, продовжує захищати країну. Вона – командирка гранатометного відділення 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Герої