Карпов Ярослав Ігорович

Дата народження:

28.06.1992

Дата загибелі:

09.12.2023 (31 рік)

Місце народження:

Україна, Житомирська область, Бердичівський район, Рея

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Покровський район, Мар'їнка

Місце поховання:

Україна, Чернівецька область, Вижницький район, Берегомет

Військова служба:

Молодший сержант, 95-та окрема десантно-штурмова Поліська бригада.

Нагороди, відзнаки:

Нагороджений пам’ятним «За оборону аеродрому», знаком відзнакою «Хрест пошани».

Таких людей прийнято називати «душа компанії». Він і правда був тією «душею». До нього всі тягнулись, любили та поважали ще з дитинства. Ярослав Карпов був щирим і відкритим. Він дуже вірив у перемогу. До останнього подиху залишався вірним своїм побратимам, державі та знищував зухвалого ворога.

Ярослав Ігорович Карпов народився 28 червня 1992 року в селі Рея Гришковецької громади Житомирської області. Навчався у місцевій школі, опісля – в Житомирському профтехучилищі, опанував професію муляра-штукатура, пічника. З дитячих років був дуже товариським, добрим, щедрим. Зростав цілеспрямованим, допитливим, готовим прийти на допомогу кожному.

Працювати за обраною професією Ярославу не довелося, 2011 року його призвали на строкову військову службу. 2014 року юнак знову потрапив до лав Збройних сил України – його мобілізували. У складі десантно-штурмових військ обороняв країну на Сході. За багаторічну самовіддану службу Ярослава Карпова неодноразово нагороджували різноманітними відзнаками. У 2014 році отримав пам’ятний знак від вдячних мешканців Краматорська «За оборону аеродрому».

2017 року, під час відпустки, бо тоді ще брав участь у АТО, Ярослав Карпов одружився із своєю коханою Марією. Після звільнення переїхав до селища Берегомет на Вижниччині, де на нього чекала дружина. У пари народилася донька, а пізніше – син. Чоловік мав золоті руки, тому ніколи не сидів без роботи, почав будувати свій власний дім. Але все змінила повномасштабна війна…

Захисник без вагань пішов до військкомату. Служив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Отримав важке поранення, однак, ледь одужавши, повернувся до свого підрозділу у пекло війни. Ярослав завжди намагався підтримати усіх, переконуючи, що все буде добре. Постійно підіймав бойовий дух побратимів перед кожним бойовим виходом. Будучи неймовірно позитивною та доброю людиною, він надихав інших на боротьбу.

Напередодні загибелі, 6 грудня 2023 року, молодший сержант Ярослав Карпов був нагороджений відзнакою «Хрест пошани» за значний особистий внесок у справу розбудови, розвитку та забезпечення життєдіяльності Збройних сил України, бездоганну сумлінну службу.

9 грудня 2023 року життя військовослужбовця обірвалося у бою за свободу та незалежність під Мар'їнкою на Донеччині.
«Неможливо повірити донині. Ярику назавжди 31... Дивишся на його фотографії і розумієш – нема світлин, де він сумний. Важко прийняти втрату. Єдине, що ми можемо, – пам'ятати його таким, яким він був. А був він хорошою, світлою людиною», – пригадує дружина Марія.

Поховали Героя у Берегометі. У нього залишилася 6-річна донька Аріна та 4-річний син Давид.