Кітаєв Володимир Ігорович

Дата народження:

28.11.1985

Дата загибелі:

26.12.2023 (38 років)

Місце народження:

Україна, Запорізька область, Мелітопольський район, Мелітополь

Місце проживання:

Україна, Запорізька область, Мелітопольський район, Мелітополь

Місце загибелі:

Україна, Херсонська область, Бериславський район, Тягинка

Місце поховання:

Україна, Запорізька область, Запорізький район, Кушугум

Військова служба:

Водій, 2 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки В/ч А1965,36 бригада морської піхоти,501 батальйон

Позивний:

Сяо

Нагороди, відзнаки:

Нагрудний знак "Ветеран війни" (учасник бойових дій)

Кітаєв Володимир Ігорович народився 28.11.1985 року в м. Мелiтополь, Запорiзька обл.

Базову освіту отримав у ЗОШ № 8. Після закінчення школи, навчався у Мелітопольському професійному ліцеї сервісу та у 2004 році отримав диплом слюсаря з ремонту автомобілів, а в 2009 закінчив Мелітопольську технічну школу та здобув професію «Електрогазозварник». У 2011 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Технології машинобудування» та здобув кваліфікацію Інженера–механіка. Після чого, працював у різних місцях за професією, а в 2017 році отримує 3 розряд з професії «Коваль ручного кування» та працює на Мелітопольському заводі «Тара» У 2021 році одружується, та в шлюбі народжується донечка Станіслава. Сім'я Володимира стає прикладом любові, міцної дружби, взаємопідтримки та завжди надіного плеча один одному.

Володимир завжди цінував кожну хвилину життя. Дуже любив подорожувати, читати, вивчати нове, цікавився завжди історією. У вільний час сідав в машину та підкорював нові горизонти. Людина з великої літери, яка завжди приходила на поміч та з посмішкою зустрічав нові виклики долі.

24 лютого 2022 року повномасштабне вторгнення ворога на територію нашої країни застало сім'ю Володимира в Мелітополі. Невагаючись, було прийняте рішення поїхати з власної домівки, залишивши все. По приїзду у Львів, Володимир зразу пішов у військомат добровольцем, щоб стати на захист своєї Батьківщини, залишивши 8-ми місячну донечку з дружиною. Для нього це рішення було дуже непросте, але важливе, відчуття обов'язку та патріотизму переповнювало, він вважав за необхідне зробити все можливе для безпеки своєї сім'ї та захисту своєї домівки.

На фронті на початку служби знаходився на Донецькому напрямку, не зважаючи на те, що він був водій, він виконував різноманітні бойові завдання. У грудні 22 року отримав поранення штурмуючи від загарбників село Водяне, Донецької області. Після реабілітації повернувся на то самий напрямок. Це був важкий час, сповнений випробувань. Вони щодня стикалися з ворогом, боролися за кожен клаптик рідної землі. Вступав в бій та захищав наші теріторії на Бердянському, Запорізькому, Авдіївському, Херсонському напрямках. 26.12.2023 року близько 6:00 під час ведення бойових дій,виводячи автомобіль з під ворожого обстрілу в районі н. п. Тягинка, Херсонської області Володимир Ігорович отримав поранення не сумісне із життям, а саме: перелом грудного хребта з розривом спинного мозку.
Вічна пам'ять справжньому Герою, який жив і помер, захищаючи нашу Україну.