Матвійчук Іван Володимирович

Дата народження:

30.06.1985

Дата загибелі:

23.01.2023 (37 років)

Місце народження:

Україна, Житомирська область, Бердичівський район, Бистрик

Місце проживання:

Україна, Житомирська область, Бердичівський район, Бистрик

Місце загибелі:

Україна, Луганська область, Сіверськодонецький район, Червонопопівка

Місце поховання:

Україна, Житомирська область, Бердичівський район, Бистрик

Військова служба:

ДШВ,командир танкового взводу 25-ї ОПДБр, лейтенант

Позивний:

Монгол

Нагороди, відзнаки:

Нагороджено нагрудним знаком «Знак пошани» та орденом Богдана Хмельницького III ступення (посмертно)

Іван народився 30 червня 1985 року в селі Бистрик Житомирської області. Навчався у Бистрицькій загальноосвітній школі.Закінчивши школу поступив у Національний університет біоресурсів і природокористування України. Після закінчення університету навчався у Поліцейській академії. Працював дільничним у районому відділку поліції. Останні роки жив у Польщі. Там був різноробочим.

З початку повномаштабного вторгнення Іван не стояв осторонь та мобілізувався до лав Збройних Сил України 6 березня 2022 року та пішов на навчання — опановувати управління танком Т-80. Служив у 25-ій окремій повітрянодесантні бригаді. Обіймав посаду командира 3-го танкового взводу 2-ї танкової роти танкового батальйону військової частини А 1126.

Зi слів побратимів його екіпаж один із перших прорвав оборону на Харківському напрямку під Ізюмом.Він ніколи не виходив з поля бою сам,завжди допомагав своїм побратимам. У важких боях Іван не одноразово досягав успіхів при виконанні поставлених завдань. Він був прикладом хоробрості та незламності духу для своїх побратимів. Був добрим та справедливим, чесним та позитивним, любив життя, мав багато друзів.

Загинув 23 січня 2023 року поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області під час виконання бойового завдання, від ушкоджень спричинених іншими видами вибухів та уламків,попавши під обстріл артилерією.

У воїна залишилися дружина,маленький синочок, якого він бачив лише один раз, коли забирав з пологового будинку, батьки, брат, а також любляча родина, друзі та побратими.

Героя поховали у рідному селі.

Нагородженно Наказом Міністра оборони України від 12 листопада 2022 року нагрудним знаком «Знак пошани» та Указом Президента України від 28 липня 2023 року нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступення (посмертно).