Гринюк Володимир Володимирович

Дата народження:

08.02.1990

Дата загибелі:

01.07.2014 (24 роки)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Камінь-Каширський район, Граддя

Місце проживання:

Україна, Волинська область, Камінь-Каширський район, Граддя

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Покровський район, Мар'їнка

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Камінь-Каширський район, Граддя

Військова служба:

Помічник гранатометника у 51-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ України.

Нагороди, відзнаки:

Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

Гринюк Володимир Володимирович - Він загинув щоб Україна жила

Ми живемо в історичні часи, коли пишуться нові сторінки новітньої історії України. Вже 9 років ми, українці, боремося за незалежність нашої держави. Важко осягнути масштаби тієї ціни, яку ми платимо за право на життя України. Ще з 2014 року сильні, мужні хлопці в самому розквіті сил, ставши на захист рідної землі, віддали найцінніше – життя. Одним із захисників, чий життєпис вартий уваги, є Гринюк Володимир Володимирович.

Народився 8 лютого 1990 року в с. Граддя Маневицького району. Володя був простим сільським хлопцем, який любив життя, був надійною опорою для своїх рідних. Після Граддівської дев’ятирічки середню освіту здобув в загальноосвітній школі с. Велика Яблунька. В Маневицькому професійному ліцеї отримав спеціальність столяра. Строкову службу відбував у Львові в аеромобільній бригаді. Повернувшись до рідного села, придбав столярні верстати і зайнявся улюбленою справою.

…До нього люди сходилися з усього села, ніколи нікому не відмовляв, - розповідає про сина матір, - відповідальний, за що не візьметься, все доведе до кінця. Всі інструменти в його руках співали. А ще мрія була у нього – купити трактор. Тож коли придбав його, хотів переробити на свій лад. Залишилося ще трохи. Казав, що закінчить, як повернеться… Коня придбав, поросят купив. Дав би Бог, і невістку в хату привів би… Та не судилося… . [1, с.34]

9 квітня 2014 року Володимира Гринюка мобілізували до Збройних сил України. Став помічником гранатометника у 51-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ України. Спочатку був у м. Володимирі-Волинському, потім – на Рівненському полігоні, а згодом – у Донецькій області.

1 липня російські війська кілька разів обстрілювали українських військових з мінометів та стрілецької зброї в районі населеного пункту Крива Лука й на перехресті доріг на Слов’янськ і Красний Лиман. Біля с. Мар’їнка від пострілу снайпера при виконанні бойового завдання Володимир зазнав вогнепального поранення в голову, внаслідок чого наступного дня помер у Красногорівській лікарні. Тіло загиблого Володимира було викрадене сепаратистами, але згодом, за сприяння військового прокурора Донеччини, було повернене рідним. Лише 10 липня домовина з тілом загиблого воїна прибула в рідне село Граддя.

Поховали Володимира Гринюка 10 липня 2014 року в рідному селі.

…Цілий день ішов дощ. Плакала природа за юнаком, що так рано пішов із життя. Плакали ті, хто проводжав його в останню путь. І навіть чоловіки не соромилися сліз. Покидаючи кладовище, люди куштували коровай. На жаль, не весільний. [1, с.35]

У Володимира залишилася мама, молодший брат і дві сестри.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (04.06.2015 р., посмертно).

8 травня 2015 року відкрили меморіальну дошку в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів с. Велика яблунька Маневицького району в пам’ять про хороброго воїна, що поклав своє життя за щасливе майбутнє рідного краю.

Вічна та світла пам’ять Герою! Ніколи не пробачимо російським окупантам!