Пушкарук Володимир Сергійович
Волинянин Володимир Пушкарук
Одним із захисників, чий життєпис потребує уваги, є Пушкарук Володимир Сергійович.
Народився 9 березня 1972 р. в с. Мовники Володимирського району. Проживав із сім’єю у м. Нововолинську. Працював тренером ДЮСШ №3. Був одружений, мав трьох доньок.
До лав Збройних сил України пішов добровольцем. Був командиром відділення окремого батальйону оперативного призначення НГУ «Донбас». За словами побратимів, командир користувався заслуженим авторитетом серед бійців. Загинув у боях під Іловайськом. Похований 1 вересня 2014 р. в с. Мовники Володимирського району. 24 серпня 2014 р. був теплий день. Але плакало небо, плакала земля, сумували односельчани із с. Мовники Володимирського р-ну, друзі з Нововолинська, бойові побратими. Тужили за героєм АТО, щирою привітною людиною, великим патріотом України зі справжньою українською душою – за Володимиром Пушкаруком.
Силу й наснагу цьому молодому чоловікові з міцною статурою дали мама з татом, вся сільська громада, у якої користувався заслуженим авторитетом. Він зростав дужим хлопцем, як нащадок запорізьких козаків, був високого зросту і мав неабияку фізичну силу. Після закінчення школи пов’язав своє життя з спортом, займався різними видами і досягнув успіхів. Володимир був досвідченим спортсменом, виконав норматив майстра спорту.
Найбільше за все любив Україну, хотів бачити її розвинутою, незалежною.
Учасник бойових дій в зоні АТО, боєць полку «Азов», голова Поромівської громади Є. Недищук був близьким другом нашого героя, захоплювався його мужністю. Бойовий побратим згадує: «Що мене в ньому привабило? Щира усмішка, теплий погляд, намагання в будь-який момент прийти на допомогу. Було дуже приємно, коли Володимир запропонував бути хрещеним батьком його донечки. Ця дитина стала мені як рідна».
«Пушик» (саме так його називали на передовій).
Береже теплі спогади про В. Пушкарука настоятель церкви Святих Кирила і Мефодія в м. Нововолинську, благочинний округу о. Олександр Торевич: «Він був безвідмовний, надавав потрібну матеріалну і фізичну допомогу у зведенні нашого храму. Всіх завоював своєю щирістю, посмішкою».
Коли у Києві почався Майдан, В. Пушкарук був там у найважчі дні. Він по-справжньому захищав свободу і гідність українців, коли лунали постріли, коли горіли барикади.
Влітку 2014 р. Володимир був у батальйоні «Донбас», командував розвідувавльною групою зі спецзавданнями.
23 серпня його підрозділ був в Іловайську. Під час чергово обстілу всі рушили в укриття, а Пушкарук помітив прив’язаного пса та намагався врятувати його. Міна розірвался занадто близько. Того дня в підрозділі Пушкарука з 22 бійців живими залишилися 8.
Посмертно Володимир Пушкарук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Загалом за час російсько-української війни майже 12 тис. волинян стали учасниками АТО і ООС, із них 900 є інвалідами, майже 250 загинуло. Перед органами державної влади, місцевого самоврядування, перед суспільством стоїть завдання належним чином вшанувати жертовність українських захисників, забезпчети гідні умови для лікування та реабілітації їх та їхніх родин.
Пам’ять про героя шанують у рідному селі, відкривши меморіальну дошку та в м. Нововолинську, встановивши Стелу пам’яті Героїв.
Матеріали підготували:
Самборик Дмитро, учень 9 класу Мовниківської гімназії Литовезької сілької ради Володимирського району Волинської області
Науковий керівник: Торчило Світлана Зіновіївна, бібліотекар
Список використаних джерел
- Зубчук К. Криваве протистояння забирає від найкращих / К. Зубчу, А. Лісова Волинь нова. 2014. 2 вересня.
- Лісова А. У рідній школі залишилися назавжди / А. Лісова // Волинь нова. 2014. 25 грудня.
- Пушкарук Володимир Сергійович. URL: https://memorybook.org.ua/19/pushkaruk.htm
- Ховайло Ю. До смерті правді був покірним / Ю. Ховайло // Колос. 2014. 6 вересня.
Герої
