Кузьменко Іван Миколайович

Дата народження:

11.03.1972

Дата загибелі:

17.10.2023 (51 рік)

Місце проживання:

Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, Максимівка

Місце загибелі:

Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, Ічня

Місце поховання:

Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, Ічня

Військова служба:

Кулеметник, молодший сержант, Вч А 3120

Позивний:

Дєд

Нагороди, відзнаки:

Нагрудний знак "Учасник АТО", медаль "Учасник Бойових Дій", медаль "Ветеран війни. Учасник бойових дій"

Кузьменко Іван Миколайович народився 11 березня 1972 року в Росії, в Амурській області. Мама росіянка, але як уточнював сам боєць, в душі була українкою, бо більшу частину життя прожила в Україні. Батько родом з Ічні. У шестирічному віці родина переїхала на батьківщину батька. Навчався в Ічнянській середній школі № 1, правонаступницею якої з 1996 року є Ічнянська гімназія імені Васильченка. Далі вивчився на тракториста в місцевому ПТУ № 37. Потім була армія, служба в Баку, участь у військових діях в Нагорному Карабасі в 1990-1992 роках. Після служби Іван Миколайович повернувся на Ічнянщину, працював у місцевому колгоспі ХХІІ з'їзду, пізніше в Києві та Обухові в охороні. Звідти й пішов в АТО.

14 лютого 2015 року пройшов перепідготовку в місті Рівне. Ще місяць проходили бойове злагодження в Очакові (морська піхота). У березні 2015 року разом з побратимами був відправлений на Схід, воював у с. Піски у складі 2 механізованого батальйону 93 бригади, будучи командиром відділення 2 окремого кулеметного взводу ДШК (крупнокаліберний кулемет). Воював тоді Іван Миколайович проти російських окупантів протягом 8-ми місяців під позивним "Кузьма". Брав участь у бойових діях під Красногорівкою, Старою Михайлівкою. На війну пішов рядовим солдатом, а повернувся тоді молодшим сержантом. Кіборг, який захищав Донецький аеропорт в 2015 році у складі 93-ї бригади і який до останнього служив українському народу. 8 березня 2016 року був демобілізований. Після повернення працював в ТОВ "НАТАША-АГРО". Родина проживала в селі Максимівка, Ічнянської ОТГ, Прилуцького району, Чернігівської області.

25 лютого 2022 року з початком повномасштабного вторгнення рашистів, був призваний до ЗСУ, служив у в/ч А 3120 кулеметником, звання - молодший сержант. Там отримав новий позивний "Дєд". До останнього був вірний військовій присязі, виявляючи стійкість та мужність під час виконання бойових завдань, але тяжка хвороба забрала життя Героя. Залишилися дружина Алла, два сини Ярослав та Вадим, дві внучки Руслана та Неля.

Зі спогадів невістки Кузьменко Жанни Михайлівни, 1998 р.н.: "Був справедливий, завжди боровся за правду, не вмів брехати і від інших брехні не терпів. Завжди був прямолінійним, можливо навіть трохи суворим. Але з внучками завжди лагідний та добрий. Казав: "Як я можу на них сваритися, це ж дівчатка". Любив ремонтувати мотоцикли та свій трактор. Також полюбляв рибалити".

Зі спогадів сина Ярослава, 1996 р.н.: "Багато він мене чому навчив. Усе, що вміію ремонтувати та будувати - це від нього. Ми з ним вдома завжди робили ремонти разом. Як тільки випадала можливість приїхати хоча б на один день з позицій до дому, завжди заходив до внучки Руслани, ніколи не забував. Після повторної мобілізації бувало жартував, що війна вже проросла в нього".

Не дивлячись на місце народження, Іван Миколайович був справжнім українцем, патріотом, жив та помер з Україною в серці. Нагороджений Нагрудним знаком "Учасник АТО", медаллю "Учасник Бойових дій", медаллю "Ветеран війни. Учасник бойових дій".

Останнє місце спочинку на кладовищі "Шибенське" в місті Ічні.

Матеріали підготували:

Матеріали підготували:

Шульга Дарина, учениця 11 класу Ічнянської імназії імені Васильченка
Кузьменко Жанна Михайлівна, вчитель Ічнянської імназії № 1
Керівник: Грицай Алла Олександрівна, вчитель історії Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради Чернігівської області