Августін Олександр Володимирович

Августін Олександр – навічно Герой України

Герої - це сміливці ,котрі живуть серед нас. Люди, які віддають власні життя заради інших. Вони свідомо приймають цей вибір, задля майбутнього їхніх родин та зовсім незнайомих їм людей. Таким Героєм був Олександр Августін - молодий хлопець, котрий поклав своє життя, мрії, плани та душу заради майбутнього нашої країни.

Августін Олександр народився 20 червня 1996 р. в селі Когильне. Здобув середню освіту в Льотничівському начальному закладі, після чого закінчив Володимир-Волинське професійне училище, за тим Володимир-Волинський агротехнічний коледж. На цьому він не зупинився, продовжив здобувати повну вищу освіту в НУБІП на механіко-технологічному факультеті.

Попри вищу освіту та перспективи у столиці, продовжив працювати на землі на якій з самого дитинства працював з батьком. Коли почалася війна, не зміг спокійно сидіти вдома, хоча у перші дні сподівався, що жах триватиме недовго. Та коли зрозумів, що це лише початок, записався добровольцем до військкомату. А вже 8 березня разом з іншими захисниками вирушив на полігон у Черкаси.

Олександр увійшов до складу новоствореної 115 ОМБР, служив у дев’ятій роті. Їх тоді відправили у Луганську область у Сєвєродонецьк, оборону якого тримали понад три місяці. Потім був Лисичанськ та інші населені пункти Луганщини.

Саша був снайпером, хоча більше виконував функції водія. Тоді було їх троє, але при усій повазі до інших, він був найліпшим і найвідважнішим, бо не боявся їхати у найнебезпечніші місця.Перебуваючи на позиціях, попри складні ситуації, завжди умів підняти бойовий дух, і вселяв оптимізм. Його життєлюбності, відданості та мужності можна було позаздрити. Бувши втомленим, сам викликався йти на завдання замість інших, навіть якщо це була дорога в один кінець, і ніколи нікому не відмовляв.

Наприкінці липня бригаду вивели на перепочинок, і він зміг вирватися на кілька днів додому. А вже за місяць повернувся у рідне село назавжди. Олександр Августін загинув на Донеччині внаслідок ракетного обстрілу.

30 серпня Герой виконував бойове завдання по виявленню та знищенню сил противника у Покровському районі Донецької області, але отримав поранення несумісне з життям.

Поховали Олександра у рідному селі Когильне 5 вересня 2022 року. Йому назавжди залишиться 26. У рідній школі у пам’ять про нього та односельця Романа Олійника, котрий також віддав життя за незалежність України, встановили меморіальні дошки. Олександр назавжди залишиться у теплих спогадах рідних та друзів.

Вірш присвята пам’яті Герою Августіну Олександру.

https://www.facebook.com/100008657076476/posts/2425093774455835/

Відеосюжет: В пам’ять про сина та брата.

https://www.facebook.com/100017294831999/posts/1172434176676399/?

Стаття: Спогади про Героя Августіна Олександра.

https://vsn.in.ua/news/sche-do-zvistki-pro-smert-batko-vidchuv-scho-sina-vzhe-nema-oleksandru-avgustinu-z-volini-nazavzhdi-26-22810?fbclid=IwAR0bz_rPBV5HvXzYQCQ30dfqdLwr_NhWeaE-xVva1dCuVliB5KWTuppjjf8

Інформаційне віконце: Пам’яті студентам які стали небесними воїнами.

https://nubip.edu.ua/node/113887

Матеріали підготували:

Гаврилюк Вікторія, учениця 11 класу загальноосвітнього навчального закладу «Ліцей села Льотниче Зимнівської сільської ради Володимирівського району Волинської області»

Науковий керівник: Селещук Галина Олексіївна, вчитель початкових класів, ліцей села Льотниче.