Григорович Тарас Олександрович

Григорович Тарас Олександрович народився 16 травня 1996 року в селі Княжики, Бердчівського району ,Житомирської області в сім’ї сільського фермера та медсестри. У 2002 році Тарас пішов до 1 класу Княжиківської ЗОШ.

1 вересня 2006 року прийшов навчатися до 5 класу Немиринецької ЗОШ І-ІІІ ступенів .В школі Тарас користувався повагою та авторитетом серед друзів, вчителів та однокласників. У 2013 році закінчив школу та вступив до Київського технікуму готельного господарства.

Тарас, був дуже дружелюбною ,світлою, скромною, порядною людиною. Він любив своє рідне село, був надійною опорою для батьків. Ніколи не відмовляв у допомозі товаришам, сусідам. Тарас -боєць за справедливість ,саме тому і не зміг триматись осторонь війни.

В листопаді 2015 року пішов служити за контрактом до лав ЗСУ. Навчання проходив в місті Десна в складі 72 механізованої бригади. З січня 2016 року проходив службу у місті Волноваха, Донецької області . В квітні місяці був переведений на навчання в Львівську область. Після проходження навчання продовжив службу в с.Авдіївка Донецької області.

В 2018 році демобілізувався з лав ЗСУ.

З початку повномасштабного вторгнення в 2022 році в перші дні звернувся до місцевого військового комісаріату , щоб стати на захист країни. Тоді отримав відмову , через велику кількість бажаючих. Дуже сильно переймався через те, що не може допомогти знищувати ворога. Тоді вступив до місцевого ТРО.

В лютому 2023 року був призваний на службу до лав ЗСУ. Був розподілений до складу 32 бригади.

З лютого по травень 2023року проходив військову підготовку в Житомирській області , де переймали досвід в колег. 

Після проходження навчання був розподілений на Харківщину(Куп’янський напрямок) де і провів більшу частину служби. На деякий час бригаду перекидали на Дніпропетровщину.

1 травня бригада переїхала на Сумщину.

Загинув 19 .05.2024 під час виконання бойового завдання під населеним пунктом Михайлівське, Краснопільського району, Сумської області.

« Незважаючи на свій досить молодий вік, був відповідальним, мав гарне почуття гумору, був зажди готовим прийти на допомогу не зважаючи на обставини, мав хороший авторитет у побратимів » , – згадують бойові побратими.

Він узяв до рук зброю, хоч мріяв працювати на землі, займатися фермерством. Був гарною людиною, надійний, життєрадісний і завжди усміхнений, турботливий , ніжний і люблячий чоловік. Мав багато планів, ідей і мрій, він так багато хотів ще зробити в цьому житті... Не встиг... бо клята війна забрала його. Ти –  найкращий у світі чоловік, брат, син. Приклад мужності, сили, незламності та відданості. Один із кращих синів України. Пішов захищати свою сім'ю і землю. Ти це зробив ціною власного життя. Ти –  Герой. Ти наш  янгол на небі. Ніколи не забудемо.