Мельников Марин Ігорович
Марин Ігорович Мельников – воїн військової частини А2582, гранатометник десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти, солдат.
Народився 1999 року у селі Ванчиківці на Новоселиччині, нині Чернівецький район Чернівецької області. Закінчив Ванчиківецький ліцей у рідному селі. Відслужив строкову службу в армії. Попереду було усе життя та безліч мрій, але росія принесла на українську землю повномасштабну війну.
Марин Мельников захищав Україну у складі 87-го окремого аеромобільного батальйону 80-ї десантно-штурмової бригади. Був гранатометником. З перших днів російського вторгнення обороняв південні області.
Загинув воїн 7 березня 2022 року у запеклому бою, відбиваючи ворожий наступ на Миколаївщину. Того дня разом з Марином загинули четверо побратимів, серед яких Іван Гай та молодший сержант Костянтин Герман.
«Страшною звісткою стала загибель нашого односельчанина, колишнього учня нашого закладу Марина Мельникова. Пішов з життя хлопець прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Не вистачає слів, щоб передати смуток та той біль, який чорним крилом торкнувся не лише сім'ї, а й інших людей, які знали Марина. Вічна пам'ять!» – написали про Героя у рідному ліцеї.
Поховали воїна у Ванчиківцях 9 березня 2022 року.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Марин Мельников посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Присвята воїнові від українського поета Василя Васкана:
Вічна пам’ять
Героїчному захиснику рідної землі
Марину Мельникову
з квітучого села Ванчиківці
від земляків і народу України
У Ванчиківцях не всихають сльози,
Над рідним краєм не стихає дзвін,
Бо не повернеться –
Хоч як рідня не просить,
З війни народної
У рідний дім Марін.
Не стало раптом
На цім світі сина,
До хати підло
Заповзла печаль.
Над Прутом плаче
Небо України,
А в небі Зірка,
Як Свята Свіча!
Вічна Пам'ять!
Герої
