Ісакін Станіслав Олександрович
Ісакін Станіслав Олександрович народився 19 .11 .1990 р. В м. Целіноград Казахстан. В 1993 році переїхав в Україну м. Умань Черкаської області Уманського району. Навчався в школі 14 був напрочуть активним та радісним, з малечу займався футболом ,навіть хіп-хопом. Допомагав батькам у вихованні сестри Вікторії . Після школи з 2007 по 2010 р поступив до Уманського Професійно Аграрного ліцею на професію слюсар з ремонту автомобілів, в той час і підробляв на базі Плеяда. Мав багато друзів адже був непосидючим веселуном . Після навчання проходив службу в військовій частині А 4434 смт Новоозерне АР Крим де здобув звання матроса . В 2012 році познайомився з майбутньою дружиною Валентиною , згодом у них народилося двоє прекрасних доньок Вероніка та Юліана. Станіслав активно брав участь у їхньому вихованні та навчав новому, робив усе аби донечки мали чудове дитинство. Працював у службі автодоріг, на меблевому заводі , останнє місце роботи було в дитячому лагері в Одесі. Там і був останній сімейний відпочинок який донечки запамʼятають на все життя. 19 квітня 2022 року був призваний до лав ЗСУ у військову частину А 7014 66 бригади ГІЗ був командиром відділення керованого мінування інженерно саперного взводу інженерно саперної роти. Після навчання у Десні відправився у Марʼїнку . Але так і недоїдає 10 липня 2022 року загинув від ракетного обстрілу поблизу Курахово отримавши опіки 5 ступеню ураження тіла 100%
Посмертно нагороджений нагрудним знаком 66 окрема механізована бригада сухопутних військ та Орденом за мужність посмертно 3 ступеня.
Матеріали підготували:
Ісакіна Валентина Петрівна, дружина героя
Список використаних джерел
З його життя
Герої