Поздєєв Михайло Борисович

Все життя пройшло в рідному м.Суми. Тут народився, жив, навчався, працював, одружився. Навчався в Сумській школі №25, після закінчення якої отримав спеціальність токаря в СПТУ №2. Потім строкова служба в м.Харків, був снайпером в частині. Після служби пішов працювати на завод ім. Фрунзе, працював токарем 5 розряду. Суміщував працю і навчання в Сумському університеті, отримав вищу освіту. Мав багато захоплень: це і гра на гітарі, гра в настільний теніс, сплави на байдарках, різні спортивні змагання. Захищав честь свого підприємства, приймаючи участь. Дуже полюбляв риболовлю та "тиху охоту". Мав  кохану дружину Олену, двох доньок Анну і Аліну, матір, та сестру, з якою були погодками. Був надійною опорою для сім'ї, люблячим чоловіком, батьком, сином. Гарний щирий товариш для друзів, яких у нього було дуже багато. Добрий, чесний, відвертий, веселий, готовий до самопожертви, до допомоги кожній людині - це все про мого сина. Був Почесним донором України, врятував багато життів своєю рідкісною групою крові. Любив життя, любив свою країну, мріяв бачити її вільною і незалежною, справжній патріот, вірний син свого народу. З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист рідного міста, долучився до ТрО, а потім до лав ЗСУ. Загинув рятуючи побратимів під час Запоріжського наступу, підірвався на міні, отримав травми несумісні з життям.

Матеріали підготували:

Я мати Поздєєва Михайла, Поздєєва Валентина Опанасівна

Список використаних джерел

Мої спомини, спомини побратимів, друзів, сім'ї