Городиський Володимир Сергійович

Дата народження:

19.04.1989

Дата загибелі:

10.02.2023 (33 роки)

Місце народження:

Україна, Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, Нехаївка

Місце проживання:

Україна, Дніпропетровська область, Криворізький район, Кривий Ріг

Місце загибелі:

Україна, Сумська область, Сумський район, Павлівка

Місце поховання:

Україна, Дніпропетровська область, Криворізький район, Кривий Ріг

Військова служба:

Командир відділення безпілотних авіаційних комплексів окремого розвідвзводу 115 окремої механізованої бригади

Позивний:

Змій

Нагороди, відзнаки:

Медаль " Захиснику Вітчизни" , нагрудний знак " За заслуги перед містом " III ступеня

Дитинство, юність Володимира пройшло в с. Нехаївка на Чернігівщині. Закінчив місцеву школу та й подався у світ широкий. Батько помер коли хлопцю було три роки, а мама -16. В такому віці дуже необхідна підтримка близьких, але Володя залишився сиротою дуже рано. Було навчання в училищі, армія. Роботу поїхав шукати в Кривий Ріг, там і оселився, працював на промисловому підприємстві, знайшов своє кохання. Брав учась в АТО на Донбасі.

Пізніше працював вахтовим методом на одному з підприємств у Кременчуці Полтавської області. Робота ризикована і небезпечна - монтажник залізобетонних конструкцій. Його дуже цінували на підприємстві, а тому, коли принесли на роботу повістку, керівництво запропонувало оформити бронь. Але чоловік відмовився і наприкінці серпня 2022 мобілізувався.

Лише чотири дні побув Володимир в "учебці", а на п"ятий потрапив на Донеччину в 115 окрему механізовану бригаду.Водяне, Опитне,Орлівка, Авдіївка...страшні бої. На завдання підірвався на протитанковій міні, отримав страшенну контузію.

Коли вивели на перелагодження воїн потрапив на рідну Чернігівщину. Саме тоді мав коротеньку можливість приїхати у дводенну відпустку . Доня Міланка ні на крок від тата не відходила і лепетала " Тато ЗСУ".

Потім служба на Білопільщині Сумської області... 10 лютого 2023 р. о 11 годині 18 хвилин Володимир зателефонував дружині востаннє. Врезультаті влучання з дрону боєць загинув.

Поховали Володимира Городиського у Кривому Розі на Алеї Героїв.

Посмертно солдат Городиський отримав медаль" Захиснику Вітчизни " та нагрудний знак " За заслуги перед містом " III ступеня. Посмертно.

Спогади дружини :" Я навіть не знаю , як усе те пережила, у нас було таке велике кохання. Для чого мені цей героїзм, коли маленька дитина залишилася сиротою. Для старшого сина він був батьком. Він хотів жити, ростити дітей, возити їх на херсонське побережжя. Мріяв поїхати на малу батьківщину, у Нехаївку, бо дуже переживав , що не можепобувати на могилці батьків - то робота, то війна. Хотів повезти на Коропщину і свою родину, аби побачити всю красу поліського краю.

В Нехаївці ж меморіальними дошками на фасаді школи увіковічнили світлу пам"ять захисників, уродженців села, які загинули за волю і незалежність України.